Справа № 308/5302/25
1-кс/308/2371/25
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025072210000001, відомості про яке 01.01.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025072210000001, відомості про яке 01.01.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 30.12.2024, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою групою осіб разом із іншими на даний час невстановленими особами, виник злочинний умисел на протиправне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації, через державний кордон України та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками шляхом безпідставного внесення до Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті (система «Шлях») недостовірної інформації про осіб, які виявили бажання протиправно перетнути державний кордон України, що у подальшому, надає правові підстави таким особам безперешкодно виїхати за межі території України, при цьому укладаючи із зазначеними особами фіктивні трудові договори.
Так, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що з 24.02.2022 у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 30.12.2024, перебуваючи у невстановленому місці, повідомив особі із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 про те, що він ( ОСОБА_6 ) має можливість за грошову винагороду у розмірі 3000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ становить 125 820 гривень) з однієї особи організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України шляхом безпідставного внесення до Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті (система «Шлях») недостовірної інформації про таких осіб.
Поряд з цим, особа із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , розуміючи незаконність зазначених дій ОСОБА_6 , не бажаючи бути втягненим у протиправну діяльність та бути притягненим до кримінальної відповідальності, звернувся до правоохоронних органів та почав діяти під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 .
Надалі, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, ОСОБА_6 через особу із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , підшукав громадянина України ОСОБА_8 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та якому ( ОСОБА_7 ) 23.01.2025 у телефонному режимі повідомив, що може організувати незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом безпідставного внесення до Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті (система «Шлях») недостовірної інформації про вказану особу, разом з цим, у ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що для початку оформлення документів, на підставі яких ОСОБА_8 отримав би право на безперешкодний перетин державного кордону України через систему «Шлях», останньому необхідно надати йому ( ОСОБА_6 ) першу частину грошових коштів у розмірі 1500 доларів США.
Згодом, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 30.01.2025 близько 11 години 15 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел до кінця, який спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України, у ході телефонної розмови через додаток «WhatsApp» повідомив особі із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , що вказані грошові кошти у розмірі 1500 доларів США необхідно доставити до м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, одночасно пообіцявши ОСОБА_7 завчасно внести інформацію про гр. ОСОБА_8 у базу даних Державної служби України з безпеки на транспорті - портал системи «Шлях», та цього ж дня близько 21 години 34 хвилини ОСОБА_6 через додаток «WhatsApp» надіслав ОСОБА_7 скріншот активної заявки в системі «Шлях» на гр. ОСОБА_8 , чим гарантував безперешкодний перетин останнім державного кордону України.
У подальшому, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 31.01.2025 близько 14 години 48 хвилин, перебуваючи у м. Новояворівськ Львівської області, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом незаконного переправлення осіб через державний кордон, під час зустрічі з особою із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , надав останньому вказівку присісти до автомобіля ОСОБА_6 «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , де о 14 годині 57 хвилині останній отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 65000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень, як першу частину грошових коштів за організацію ОСОБА_6 противного переправлення гр. ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом безпідставного внесення до системи «Шлях» недостовірної інформації про вказану особу.
Не зупиняючи на вчиненому, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 05.03.2025 близько 18 години 40 хвилин через додаток «WhatsApp» надіслав особі із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 скановані документи у форматі «pdf.», а саме: заяву про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортних засобів до ФОП ОСОБА_6 від 17.04.2024, наказ №2-к «Про прийняття на роботу» від 17.04.2024 ФОП ОСОБА_6 та трудовий договір від 18.04.2024 на гр. ОСОБА_8 одночасно висунувши вимогу ОСОБА_7 про особисту зустріч 07.03.2025 на АЗС «Рональ», що розташована у м. Новояворівськ Львівської області, з метою для передачі ОСОБА_7 другої частини грошових коштів у розмірі 1500 доларів США.
Так, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 07.03.2025, перебуваючи у м. Новояворівськ Львівської області, під час зустрічі з особою із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , надав останньому вказівку присісти до автомобіля ОСОБА_6 «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , де останній отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 65000 гривень, як другу частину грошових коштів за організацію ОСОБА_6 противного переправлення гр. ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом безпідставного внесення до системи «Шлях» недостовірної інформації про вказану особу, та повідомив ОСОБА_7 щодо приблизного часу та способу незаконного перетину гр. ОСОБА_8 державного кордону України, а також порядок його дій при спілкуванні з працівниками ДПС України.
Далі, ОСОБА_6 11.03.2025 близько 16 години 30 хвилин у ході телефонної розмови через додаток «WhatsApp» повідомив особі із зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , що оригінали документів на гр. ОСОБА_8 можна буде отримати в оператора-касира на АЗС «Елерон», що за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 2120 та того ж дня, близько 17 години 45 хвилин, у ході телефонної розмови через додаток «WhatsApp» ОСОБА_6 надав ОСОБА_7 , щоб останній їхав до вищевказаного АЗС, де близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_7 отримав вищевказані оригінали документів, оформлені на гр. ОСОБА_8 .
У подальшому, 13.04.2025 близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_6 в ході телефонної розмови через додаток «WhatsApp» надав вказівку ОСОБА_7 забрати транспортний засіб марки “Ford» моделі “Transit», д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької 5, на парковці спорткомплексу «Юність», для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, та, того ж дня, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_7 прибув за вищевказаною адресою, де останнього, за вказівкою ОСОБА_6 зустріла достовірно невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, яка передала останньому ключі від вказаного автомобіля.
Разом з цим, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 13.04.2025 близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи у невстановленому місці, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом незаконного переправлення осіб через державний кордон, здійснив внесення інформації про гр. ОСОБА_8 у базу даних Державної служби України з безпеки на транспорті - портал системи «Шлях», та, у подальшому, за допомогою додатку «WhatsApp», проінформував ОСОБА_7 про те, що гр. ОСОБА_8 може безперешкодно виїжджати через державний кордон України, після чого ОСОБА_6 був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів.
Слідчий вказує, що 13.04.2025 в ході огляду місця події, що проводився за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 5 на території відкритої стоянки, було здійснено зовнішній огляд транспортного засобу марки «Ford» моделі «Transit» д.н.з. НОМЕР_3 , що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до обставин справи, саме транспортний засіб «Ford» моделі «Transit» д.н.з. НОМЕР_3 мав бути переданий в користування особі, що діяла під контролем правоохоронних органів - ОСОБА_8 використаний для незаконного перетину державного кордону підозрюваним ОСОБА_6
13.04.2025 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та поміщено до ІТТ №2 ГУНП в Закарпатській області.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування необхідно накласти арешт на речі, вилучені в ході обшуку, з метою збереження речових доказів.
На підставі наведеного просить накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця події за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 5, з метою збереження речових доказів: транспортний засіб марки «Ford» моделі «Transit» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користуватись, розпоряджатись чи відчужувати вказане майно.
Слідчий у судове засідання не з'явився, при цьому подав клопотання, згідно з якого просить розгляд клопотання про арешт майна провести без його участі та задовольнити таке. Додав постанову про призначення автотоварознавчої експертизи вказаного транспортного засобу від 28.04.2025.
Власник майна в судове засідання не з'явився. Захисник адвокат ОСОБА_3 подав письмові заперечення, згідно з якими просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підставу та мету накладення арешту не доведено. В обгрунтування клопотання зазначено, що транспортним засіб мав бути переданий у користування особі, що діяла під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_8 використаний для незаконного перетину державного кордону підозрюваним ОСОБА_6 . Інших обгрунтувань не наведено. Даний транспортний засіб не є предметом вчинення кримінального правопорушення, його використання як доказу не доведено. Стосовно втручання у право власності на транспортний засіб, то накладення арешту призведе до фінансових втрат, які ОСОБА_9 зазнає як приватний підприємець. Також у судовому засіданні зазначив додатково, що дії ОСОБА_9 полягали у внесенні відомостей до системи "Шлях", як речовий доказ визнання такого не заперечується.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, заслухавши учасників, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072210000001, відомості про яке 01.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до протоколу огляду від 13.04.2025, під час огляду місця події, за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької 5, було вилучено транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», д.н.з. НОМЕР_3 .
Постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 14.04.2025 вищевказаний транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit» ,д.н.з. НОМЕР_3 , - визнано речовими у даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що згідно з реєстраційної картки ТЗ, транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 .
До матеріалів клопотання також подано: заявку № 4212175; реєстраційну картку ТЗ; протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 31.01.2025, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 31.01.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо контроль особи) від 03.02.2025; протокол затриманн особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.04.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 12.04.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.04.2025 та фототаблицю №1 до протоколу; довідку про дані осіб, що зображені на фотознімках, пред'явлених для впізнання;протокол про результати контролю за вчинення злочину від 07.03.2025; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю від 07.03.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (візуального спостереження за особою) від 21.03.2025; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 14.04.2025, постанову про призначення автотоварознавчої експертизи від 28.04.2025.
Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчим доведено, що вилучений в ході проведення огляду вказаний транспортний засіб, має значення речового доказу у кримінальному проваджені №42025072210000001 та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання транспортного засобу як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги те, що у відповідності до вимог ч.11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положеннями ч.4 ст.173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що заборона користуватися транспортним засобом марки «Ford», моделі «Transit», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , може завдати надмірного обмеження прав власника (володільця) майна. В той же час, заборона відчуження вказаним транспортним засобом забезпечить збереження речового доказу та не призведе до приховування, знищення, перетворення чи відчуження останнього, можливість проведення автотоварознавчої експертизи.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення. Заперечення захисника знайшли часткове підтвердження під час розгляду клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025072210000001, відомості про яке 01.01.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб «Ford», моделі «Transit», державний номерний знак НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження вказаним майном.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30.04.2025.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1