Справа № 953/24453/21
н/п 2/953/1411/25
29 квітня 2025 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.
за участю секретаря судових засідань Кулікової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення,-
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 17870, 79 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2016 по 31.01.2022 у розмірі 8429, 06 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 у розмірі 6672, 89 грн., інфляційні витрати - 1999, 20 грн., та 3% річних від простроченої суми - 769, 64 грн., та судовий збір в розмірі 2270 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на наступне. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідач не виконуэ свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг. У підсумку за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 17870, 79 грн. з урахуванням ч.2 ст. 625 ЦК України.
Так, 22.12.2021 до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, яка була розподілена судді Зубу Г.А.
24.12.2021 судом здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України в Харківській області для встановлення місцеперебування відповідачів, відповідь на який надано до суду 21.01.2022.
Ухвалою судді від 08.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
08.02.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2022 було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення - задоволено. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 27539 (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн.., 59 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2016 по 31.10.2021 у розмірі 13964 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн., 72 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2013 по 31.10.2021 у розмірі 10806 (десять тисяч вісімсот шість) грн.., 03 коп., інфляційні витрати - 1999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн.., 20 коп., та 3% річних від простроченої суми - 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн., 64 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, судові витрати в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. по 1135, 00 грн. з кожного.
24.12.2024 до суду від ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Тарасенко В.Ю., надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 заяву задоволено, скасовано заочне рішення від 16.03.2023 по справі № 953/24453/21, н/п 2/953/1252/23 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
14.03.2025 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просить: виключити з відповідачів ОСОБА_2 , у зв'язку з реєстрацією місця проживання у м. Києві з 15.09.2015, та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 17870, 79 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2016 по 31.01.2022 у розмірі 8429, 06 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 у розмірі 6672, 89 грн., інфляційні витрати - 1999, 20 грн., та 3% річних від простроченої суми - 769, 64 грн.
19.03.2025 до суду надійшла заява, в якій представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю. просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Зазначає, що підстави стягнення 3% річних та інфляційних витрат з відповідача відсутні, оскільки на теперішній час діє військовий стан, та посилається, що з відповідача помилково було стягнено оплати на виконання скасованого рішення на суму 554, 19 грн., а тому сума заборгованості підлягає зменшенню.
31.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить позовну заяву, з урахуванням уточнених позовних вимог, задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості відповідає нормам чинного законодавства, є належним та допустимим доказом, а 3% річних та інфляційні витрати нараховані за період до введення військового стану, а тому підлягають стягненню.
02.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить, у зв'язку з заявою відповідача про застосування строків позовної давності долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 .
Наявними у справі доказами встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично склалися правовідносини з приводу надання послуг по водовідведенню та водопостачанню в будинку, де знаходиться квартира відповідача.
Згідно вимог п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р., споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно вимог абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, введеного в дію з 01.05.2019, п. 24 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII, п. 24 Правил № 690, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманим ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання та водовідведення» № 2918 від 10.01.2002 р. споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Пунктом 25 Правил № 690 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до п. 11 Правил № 630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
За відсутності приладів обліку холодної та гарячої води, нарахування здійснюються у відповідності до вимог п. 21 Правил № 630, згідно встановлених норм водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість проживаючих споживачів.
Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п. 20-21 Правил № 630.
При проведенні розрахунків зі споживачами до 01.01.2017 КП «Харківводоканал» застосовувалися норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водоспоживання та водовідведення, та порядку розрахунків» від 09.04.1997 № 256 (зі змінами від 29.12.2000 за № 1886, від 20.09.2006 - № 721). З 01.01.2017 підприємством застосовуються норми водоспоживання та водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження нормативів водоспоживання та водовідведення для населення в разі відсутності засобів обліку води» від 28.12.2016 - № 901.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківводоканал» надавало відповідачу зазначені вище послуги, відповідач їх одержував і не відмовився від них у встановленому законом порядку, отже у нього виник обов'язок сплатити ці послуги.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що відповідач належним чином не виконував обов'язок щодо повної та своєчасної оплати послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків у відповідача існує заборгованість в сумі 17870, 79 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2016 по 31.01.2022 у розмірі 8429, 06 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 у розмірі 6672, 89 грн.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Таким чином, відповідачу нараховано інфляційні витрати - 1999, 20 грн., та 3% річних від простроченої суми - 769, 64 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, представник відповідача просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог позивача та стягнути заборгованість за період з 23.12.2018.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що заборгованість в межах строків позовної давності складає: 17629, 29 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8429, 06 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 6431, 39 грн., інфляційні витрати - 1999, 20 грн., та 3% річних від простроченої суми - 769, 64 грн.
Розрахунки позивача, щодо заборгованості відповідача, сумніву не викликає, та приймається судом, як належні та допустимі докази, доказів на спростування вищевказаних розрахунків, або інших, представником відповідача не надано, а тому доводи представника відповідача про те, що розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є доказом, відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є необґрунтованими.
Посилання представника відповідача на відсутність підстав стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, оскільки на теперішній час діє військовий стан, суд вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з цим, відповідно до розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційні витрати нараховані відповідачу до введення військового стану, а тому підлягають стягненню.
Щодо посилань представника відповідача, що з відповідача помилково було стягнено оплати на виконання скасованого рішення на суму 554, 19 грн., а тому сума заборгованості підлягає зменшенню, суд зазначає, що з відповідною заявою про зменшення суми заборгованості, відповідач має право звернутись до відповідного органу ДВС в порядку виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 17629, 29 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8429, 06 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 6431, 39 грн., інфляційні витрати - 1999, 20 грн., та 3% річних від простроченої суми - 769, 64 грн.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги задоволені частково (з 17870, 79 грн. до 17629, 29 грн.). При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2270,00 грн. судового збору, тому підлягає стягненню розмір стягнутого судового збору на користь позивача за подачу позову у розмірі 2239, 32 грн. (17629, 29*2270/17870, 79).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206,263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 17629 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн., 29 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 8429 (вісім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн., 06 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 6431 (шість тисяч чотириста тридцять одна) грн., 39 коп., інфляційні витрати - 1999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн.., 20 коп., та 3% річних від простроченої суми - 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн., 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, судові витрати в розмірі 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн., 32 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал», місце знаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715, НОМЕР_2 ПАТ «Банк Восток»;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 29.04.2025.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ