Справа №638/5553/25
Провадження № 2-а/638/246/25
30 квітня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Подус Г.С.,
за участю секретаря Двойних А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить касувати постанову серії ЕНА №3217612 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП винесену Інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Самченко А.М. у відношенні ОСОБА_1 ; провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача - закрити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 08 жовтня 2024 року Інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області лейтенантом поліції Самченко А.М. була винесена постанова серії ЕНА № 3217612 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно з якою позивачем було порушено п. 8.7.3 е ПДР України, а саме 08 жовтня 2024 року о 09:41 хв., по пр-т Льва Ландау у м. Харкові керуючи автомобілем Nissan Primera д.н.з. НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофору. Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Зазначає, що у вказаній постанові день та час він не керував ТЗ Nissan Primera д.н.з. НОМЕР_1 . Вказує, що 08 жовтня 2024 року о 09 год. 41 хв. він керував автомобілем
«Toyota RAF 4» д.н.з. НОМЕР_2 по пр-т Льва Ландау у м. Харкові, рухаючись у крайній лівій смузі руху, почав виконувати поворот ліворуч на вул. Олімпійська у напрямку Палацу Спорту на зелений сигнал світлофору. Однак вже під час виконання повороту, співробітниками поліції було перекрито рух по вул. Олімпійська, у зв'язку з чим він був змушений зупинитися не виконавши поворот з причини, які від нього не залежали. Однак зупинкою на перехресті він створював перешкоду для інших транспортних засобів, у зв'язку з чим він продовжив рух. Зазначив, що пішохідний перехід перед спробою повороту ліворуч на вул. Олімпійська у м. Харкові він проїхав на зелений сигнал, здійснивши вимушену зупинку вже після проїзду пішохідного переходу.
Ухвалою судді від 31.03.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
10.04.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній заперечував проти позову, зазначаючи наступне. 08 жовтня 2024 року о 09:41 по пр-т Льва Ландау поруч будинку 163 в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Toyota RAF 4 д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд регульованого переходу на забороняючий червоний сигнал світлофору, чим порушив пункт 8.7.3.е ПДР України. Зазначений автомобіль був зупинений на підставі статті 35 ЗУ “Про національну поліцію». Поліцейський підійшов до водія, ним виявився позивач та пояснив підстави застосування поліцейським превентивних заходів. Позивачеві в повному обсязі роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується відезаписом з бодікамер поліцейських. Зазначає, що на відеозаписах з відеореєстратора, який встановлений у службовому транспортному засобі зафіксовано, як 08 жовтня 2024 року о 09 год. 41 хв. на регульованому перехресті на 02 секунді відеокадру вмикається червоне світло сигналу світлофору, на 12 секунді транспортний засіб Toyota RAF 4 червоного кольору д.н.з. НОМЕР_2 стоїть перед транспортним засобом сірого кольору та здійснює проїзд на червоний сигнал світлофору, вчинивши такими діями адміністративне правопорушення. Крім того зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи інспектор з'ясував, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні правопорушення, а також з'ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши диск із відеозаписом подій, висвітлених в оскаржуваній постанові, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2024 року інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП, лейтенантом поліції Самченко А.М. винесено постанову серії ЕНА № 3217612 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що він 08 жовтня 2024 року о 09:41 год. м. Харків, пр-т Льва Ландау 163, водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора. Фіксація на бк 467615 та відеорегістратор маі 70, чим порушив п. 8.7.3.е. ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий.
Також, у вказаній постанові в п. 5 транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність) вказано «Nissan Primera АХ1876МС Шевченко Олександр Андрійович».
В пункті 4 вказаної постанови (особа, щодо якої розглядається справа) зазначено « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Харківська, Харків, вулиця Юри Зойфера 3А, кв. 23, посвідчення водія: НОМЕР_3 ».
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з статтею 41 Закону № 3353-ХІІ порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правила дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (надалі ПДР України).
За пунктом 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
За п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Відповідно до п. 8.7 ПДР України світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.
За приписами п. 8.7.3 «е» ПДР України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.
Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.
У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (пункт 8.10 ПДР України).
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (пункт 8.11. ПДР України).
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП).
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом було оглянуто диск із відео записом подій від 08.10.2024 року, на якому видно, що автомобіль патрульної поліції рухається по проспекту Льва Ландау у м. Харкові.
З відеозапису, з реєстратора вбачається, що перед регульованим перехрестям, за пішохідним переходом на червоному світлі світлофора стоїть два автомобіля - кросовери, червоного та сірого кольору, які в подальшому в момент коли на світлофорі ще показано червоне світло починають рух прямо. В подальшому патрульний автомобіль починає рухатися за ними та наздогнавши вказані два автомобіля зупиняє їх.
Суд враховує, що під час початку руху автомобілів відеозйомка була безперервною та на відео видно два транспортних засоби - кросовера червоного та синього кольору, однак зрозуміти марку транспортних засобів та державні номери не вбачається можливим, оскільки відеозапис є нечітким.
Крім того, із оглянутого відеозапису неможливо встановити чи автомобілі опинились посеред перехрестя після того, як загорівся червоний сигнал світлофору чи до цього.
Вищенаведене не виключає обставин, на які посилається позивач у своїх запереченнях проти постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме той факт, що він закінчував маневр (поворот ліворуч) однак побачив, що рух по вулиці, на яку він планував повертати перекритий, поїхав прямо, щоб не створювати подальшу перешкоду руху іншим транспортним засобам.
Представником відповідача не надано до суду жодного доказу, який чітко вказує на наявність інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що в свою чергу виключає можливість встановлення умислу у вчиненні противоправного діяння.
Крім того, після зупинки патрульною поліцією вказаних двох автомобілів відео з відеореєстратора закінчується та наступне відео з боді камер поліцейських починається з моменту коли поліцейський з'ясовує обставини у водія червоного автомобіля, тобто позивача. При цьому з відеозапису з бодікамер поліцейських встановлено, що позивач під час встановлення обставин поліцейським знаходився в автомобілі Toyota.
Так, як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 належить транспортний засіб Toyota RAV4 р.н. НОМЕР_2 червоного кольору.
Суд зазначає, що Nissan Primera має три типи кузова: седан, лифтбек та унивірсал.
На відео з реєстратора патрульного автомобіля та бодікамер поліцейських, які були долучені представником відповідача до пояснень, транспортний засіб Nissan Primera взагалі відсутній, позивач знаходився в автомобілі Toyota.
Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v.Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки відповідачем належними доказами не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 3217612 від 08.10.2024 року та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги складність справи та той факт, що провадження у справі здійснювалось без виклику сторін у судові засідання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, в розмірі 3000,00 грн., оскільки вважає їх співмірними та справедливими.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 122, 251, 278, 279, 280, 288 КУпАП, ст.ст. 5-11, 77, 132, 134, 139, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3217612 від 08 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: