Справа №949/998/25
30 квітня 2025 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Частиною 5 ст. 165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
30 квітня 2025 року, у відповідності до ч. 7 ст. 165 ЦПК України, судом, з Єдиного державного демографічного реєстру, отримано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника
За вказаною інформацією, справа підсудна Дубровицькому районному суду Рівненської області.
Отже, дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Отже, законодавець у статті 161 ЦПК України передбачив перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ.
Зокрема, згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У свою чергу, згідно п. 5 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Звертаючись із даною заявою, заявник ОСОБА_1 просить суд винести судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Виходячи з вище викладеного, судом вбачається, що стягувачем заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, оскільки вона просить суд видати наказ про стягнення розміру аліментів, які повинні бути не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в свою чергу, в положенні п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України не закріплено прив'язки до мінімальної межі розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так само, в положенні п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України не закріплено прив'язки до частин заробітку (доходу) платника аліментів та максимальної межі розміру прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті.
Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 02 квітня 2025 року суддею Дубровицького районного суду Рівненської області Обороновою І.В. постановлено ухвалу у справі №949/785/25 про відмову у видачі ОСОБА_1 судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Ухвала набрала законної сили 18 квітня 2025 року.
При цьому, у вказаній ухвалі суду заявниці роз'яснено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити, оскільки суд раніше відмовив заявникові у видачі судового наказу за аналогічними вимогами та, крім іншого, .заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 161, 165, 167, 352, 354 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявникові, що відповідно ч. 2 ст. 161 ЦПК України, його вимоги можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.