Справа 362/2882/25
Провадження 3/362/1297/25
24.04.2025 року м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Рубан Т.П., розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проходить службу за контрактом,
за частиною четвертою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
20 квітня 2025 року о 09 годині 00 хвилин під час ранкової перевірки наявності особового складу 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 було виявлено, що командир 3 взводу 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 відсутній на військовій службі. Пошуки військовослужбовця ОСОБА_1 , організовані в той же день у військовій частині та поза її межами, не дали свого результату, зокрема, за місцем проживання ОСОБА_1 не було, мати військовослужбовця не володіла інформацією про місце перебування сина, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав. Про даний факт було здійснено доповідь по команді. 21 квітня 2025 року о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 з'явився у військовій частині.
22 квітня 2025 року відбувся повторний випадок самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_1 без дозволу командира підрозділу. Вказані діяння вчинені ОСОБА_1 в умовах особливого періоду (воєнного стану).
Стосовно ОСОБА_1 22.04.2025 складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 172-11 КУпАП, особою, уповноваженою відповідно до пункту 14 частини першої статті 255 КУпАП на складення таких протоколів, а саме командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у особистій розмові відпросився зі служби у командира роти охорони ОСОБА_3 , так як погано себе почував. Письмових дозволів у військового командування не отримував, рапортів не подавав, так як вважав, що достатньо усного дозволу. Просив суд викликати в судове засідання в якості свідка для надання пояснень ОСОБА_3 . Також надав суду в якості підтвердження поганого самопочуття довідку № 84, видану Білогородською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, про те, що знаходився на амбулаторному лікуванні з 19.04.25 по 22.04.25 з діагнозом: гіпертонічний криз неускладнений; гіпертермія; грип А (експрес-тест № 2948414 від 19.04.25), а також виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого (копії долучено до матеріалів справи). На питання щодо свого перебування на військовій службі 21.04.2025, в той час як медична довідка видана з 19.04.2025 по 22.04.2025 включно, ОСОБА_1 пояснив, що йому стало краще, тому він з'явився на службі. На питання чому, надаючи пояснення 21.04.2025 у військовій частині щодо факту своєї відсутності 20.04.2025, він не зазначив, що хворів та перебував на амбулаторному лікуванні, ОСОБА_1 повідомив, що не думав, що все закінчиться так серйозно. Щодо причини незвернення до медпункту військової частини, пояснив, що в медпункті надають неякісні медичні послуги. Покидаючи військову частину вдруге 22.04.2025, нікому не повідомляв про свою відсутність та її причини, фактично знову звернувся до лікаря через погане самопочуття.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив суду, що є командиром роти охорони, у якій служить ОСОБА_1 . При цьому ні усного, ні письмового дозволу ОСОБА_1 бути відсутнім у військовій частині 20.04.25 чи 22.04.2025 не давав. Зазначив, що вперше в судовому засіданні почув про хворобу та погане самопочуття ОСОБА_1 , останній про це не повідомляв, до медпункту військової частини не звертався ні для лікування, ні для отримання направлення до лікаря за межами військової частини. Медичну довідку про проходження амбулаторного лікування, пред'явлену ОСОБА_1 в судовому засіданні, вперше бачить, ОСОБА_1 у військовій частині її не пред'являв. На підтвердження своїх слів долучив до матеріалів справи копію Журналу обліку амбулаторного прийому медичного пункту та Книги запису хворих 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у яких серед записів відсутнє прізвище ОСОБА_1 . Зазначив, що під час воєнного стану військовослужбовці постійно мають перебувати на території військової частини, оскільки в будь-який момент можуть бути залучені до виконання бойових завдань, а тим більше ОСОБА_1 , у якого в підпорядкуванні близько 15 осіб.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до статті 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною четвертою статті 172-11 КУпАП, яка передбачає відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Ураховуючи, що частина перша статті 172-11 КУпАП стосується військовослужбовців строкової служби, а ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом, то суд бере до уваги положення частини третьої вказаної статті.
Так, частина третя статті 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини при проходженні громадянами України військової служби, відповідно суб'єкт спеціальний - військовослужбовець Збройних Сил України або інших військових формувань.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП, полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю до десяти діб. Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Так, згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України:
вимоги Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (стаття 6 Загальних положень Статуту);
командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного господарства. Командир роти є прямим начальником усього особового складу роти (стаття 111 Статуту);
військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом розміщуються у службових жилих приміщеннях; у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватись у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини (стаття 131 Статуту);
військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини (стаття 216 Статуту);
військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини (стаття 254 Статуту);
амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби (стаття 255 Статуту);
книга запису хворих (згідно з додатком 14 до Статуту) за підписом головного сержанта роти подається черговому медичного пункту не пізніше ніж за 2 години до початку амбулаторного прийому. Черговий медичного пункту контролює прибуття до медичного пункту всіх військовослужбовців, занесених до книги запису хворих. Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування. Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих (стаття 256 Статуту).
Судом встановлено, що згідно з посвідченням офіцера НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, належить до офіцерського складу, відповідно на нього поширюються вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Водночас в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_1 залишив територію військової частини без відповідного дозволу командира роти, без письмового повідомлення командира військової частини та 20.04.2025 і 22.04.2025 був відсутній за місцем служби.
Факт самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_1 місця служби, підтверджується відомостями, викладеними в протоколі № 5 від 22.04.2025, з яким він ознайомлений під особистий підпис; письмовими поясненнями від 21.04.2025 свідків - заступника командира 2 роти охорони ОСОБА_4 та командира роти охорони ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.04.2025, в яких він відповідно до статті 63 Конституції України відмовився надавати будь-які пояснення щодо себе, в тому числі не повідомив про поважність причин своєї відсутності; поясненнями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні; витягами з Журналу обліку амбулаторного прийому медичного пункту військової частини, у якій з 21.04.2025 по 23.04.2025 відсутній запис щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою, та з Книги запису хворих 2 роти охорони військової частини з початку року, у якій також відсутні відомості про ОСОБА_1 ; поясненнями, наданими в судовому засіданні ОСОБА_1 , який не заперечує факт своєї відсутності на території військової частини НОМЕР_1 протягом 20.04.2025 та 22.04.2025 без оформлення в установленому порядку письмового дозволу на таку відсутність, але посилається на поважність причин такої відсутності.
Щодо поважності причин відсутності, про які повідомив ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд зауважує, що такі причини не скасовують факт самовільного залишення ним військової частини, що мав місце 20.04.2025 та 22.04.2025; при цьому звернення до медичної установи поза межами військової частини відбулось з порушенням порядку, встановленого статтями 254 - 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про поважність причини своєї відсутності військовослужбовець не повідомив своєчасно військове командування, зокрема не зазначив про це в своїх поясненнях від 21.04.2025, в порушення статті 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_1 не повідомив негайно про захворювання безпосередньому начальникові, зокрема в день з'явлення у військовій частині 21.04.2025, уникнувши таким чином направлення до медичного пункту частини, що ставить під сумнів пояснення ОСОБА_1 щодо причини його відсутності.
Надана ОСОБА_1 копія виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого стосується факту його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 17.06.2024 по 01.07.2024, що не спростовує фактичних обставин даної справи.
Суд зауважує, що реалізація права на медичну допомогу не може нівелювати обов'язків військовослужбовця дотримуватися спеціальної процедури для залишення місця служби. Саме нехтування процедурою призвело до визначення дій ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення як самовільних (свавільних).
Таким чином, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 КУпАП.
Водночас суд не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 172-11 КУпАП, оскільки частиною четвертою передбачена відповідальність за відповідні діяння, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває дотепер. Тож правопорушення ОСОБА_1 вчинено саме в умовах воєнного стану, а відтак частина четверта статті 172-11 КУпАП не може бути застосована в даному випадку.
КУпАП не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок зміни правової кваліфікації адміністративного правопорушення.
Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, за якою з огляду на профілактичну та каральну мету стягнення провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним (рішення у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, рішення у справі "Лучанінова проти України" від 09 червня 2011 року), суд дійшов висновку про можливість розгляду питання зміни правової кваліфікації правопорушення за аналогією закону, а саме в порядку, передбаченому статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється судове провадження.
У зв'язку з наведеним дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з частини четвертої на частину третю статті 172-11 КУпАП, оскільки це не погіршує становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, вчинення його в умовах воєнного стану, а також з урахуванням інших обставин справи, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої частиною третьою статті 172-11 КУпАП, у розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Згідно зі статтею 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Частиною першою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення, суд вважає за можливе задовольнити зазначену заяву і з урахуванням обставин та майнового стану порушника призначити йому штраф із розстрочкою виплати строком на 4 (чотири) місяці, рівними частинами щомісяця.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, він підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись статтями 23, 33, 38, 40-1, 172-11, 221, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Розстрочити виконання цієї постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень на строк 4 (чотири) місяці рівними частинами по 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, сплачується за наступними реквізитами: Одержувач ГУК у Київ. обл./Васильків МТГ/, _код одержувача ЄДРПОУ: 37955989. Банк Казначейство України (ЕАП). № рахунку UA 098999980314090542000010786, код класифікації доходів бюджету 21081100; Адміністративні штрафи та інші санкції. Місцевий бюджет.
Роз'яснити ОСОБА_1 про його обов'язок повідомляти Васильківський міськрайонний суд Київської області про здійснення сплати частини суми штрафу шляхом пред'явлення оригіналу відповідного документа.
Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в вигляді штрафу - протягом трьох місяців.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Т.П.Рубан