Справа № 357/613/25
3/357/841/25
11.04.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній в матеріалах справи, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 204045 від 24.12.2024 року: 24.12.2024 року о 12 год. 55 хв. в м. Біла Церква по вул. Митрофанова, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, блідість шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога водій категорично відмовився.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив суду, що дійсно того дня керував автомобілем на якому працював та був безпідставно зупинений поліцейськими. ОСОБА_1 вказав, що наркотичних речовин не вживає взагалі, тому і не міг мати жодних ознак наркотичного сп'яніння, проте під час перевірки документів, працівники поліції з'ясували, що багато років тому ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за зберігання наркотичної речовини, тому поліцейські одразу почали пропонувати пройти ОСОБА_1 огляд на стан наркотичного сп'яніння та зазначати нібито у останнього наявні ознаки наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 почав сперечатись з поліцейськими, вказував їм, що наркотичних речовин не вживає, ознак сп'яніння не має, а такі були видумані поліцейськими. При цьому ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції, що він в даний момент працює та розвозить хліб, крім цього у дочки ОСОБА_1 було нещодавно виявлено новоутворення, у зв'язку із чим ОСОБА_1 також мав везти цього дня доньку до медичного закладу для проведення необхідного обстеження, тому ОСОБА_1 не мав часу їхати до м. Тараща для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння виключно з надуманих підстав поліцейських. Наступного дня ОСОБА_1 був вільний, тому одразу здав аналізи на наявність наркотиків для підтвердження того факту, що він не вживає наркотичних речовин. Крім цього ОСОБА_1 зазначив, що його знову зупиняли поліцейські та безпідставно пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, та цього разу ОСОБА_1 вже не відмовлявся проходити огляд в медичному закладі, де також було підтверджено, що ОСОБА_1 не вживає наркотичних речовин.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані ним висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.01.2025, результати досліджень визначення наркотиків у сечі ОСОБА_1 від 25.12.2024, копію консультаційного висновку спеціаліста, копію виписки із медичної карти хворого, копію протоколу МРТ обстеження від 22.12.2024, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, копію довідки №1934 від 10.11.2022, копію висновку МРТ дослідження, копію виписки із медичної карти хворого №1075/2025, копію виписки №689 із медичної карти стаціонарного хворого, копію виписки №621/25 із медичної картки хворого, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається також Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок).
Суддя встановив, що 24.12.2024 року о 12 год. 55 хв. в м. Біла Церква по вул. Митрофанова, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.
З відеозаписів вбачається, що працівник поліції підійшов до автомобіля та під час перевірки документів вказує, що ОСОБА_1 притягувався до відповідальності, на що ОСОБА_1 підтвердив, що багато років тому притягувався до відповідальності. Згодом поліцейський запитує чи не вживає ОСОБА_1 на даний час наркотичних речовин, на що останній чітко заперечив вживання наркотичних речовин, після чого, не вказуючи щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, працівник поліції запитує чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 зазначає, що працівник поліції прискіпується до нього та вказує, що ОСОБА_1 поспішає та має сімейні проблеми, тому немає часу для слідування до медичного закладу для проходження огляду.
В подальшому поліцейський вчергове запитує ОСОБА_1 чи готовий останній пройти огляд, після чого між ОСОБА_1 та працівниками поліції відбулась суперечка, під час якої ОСОБА_1 вказав на безпідставності пропозиції поліцейських на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та відсутності ознак даного сп'яніння та як наслідок ОСОБА_1 вказав, що не бажає проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння, тому поліцейські склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Суддя зазначає, що проведення огляду на стан сп'яніння внормоване «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, відповідно до п.1 якого метою проведення цього огляду є виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
З пункту 2 «Порядку» випливає, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Таким чином, відповідно до положень законодавчо врегульованого порядку проведення медичного огляду підставою для його проведення мають бути обґрунтовані підстави вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, становить небезпеку для дорожнього руху і оточення через перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тобто лише очевидні ознаки сп'яніння, які у сукупності з констатацією відмови від проходження огляду є підставою для кваліфікації дій особи за ознаками відмови від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.
Суддя враховує ту обставину, що такий огляд має проводитися за наявності очевидних ознак сп'яніння, і не вбачає об'єктивних підстав для направлення ОСОБА_2 для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння. Про відсутність таких передумов свідчать, зокрема дані відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, які вказують, що фактично поліцейськими не встановлювались ознаки сп'яніння ОСОБА_1 та свідчать про охайний зовнішній вигляд, скоординовані рухи, чіткі та логічні відповіді та відсутність у ОСОБА_1 неприродньої блідості, а тому повністю спростовують висновки автора протоколу про порушення мови та порушення рухів.
Щодо вказаної автором протоколу ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 - «звужені зіниці очей, які не реагують на світло», то суддя зазначає, що відеозаписи відображають, що фактично така ознака не встановлювалась поліцейськими, а була вказана формально.
Так на відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував на водійському місці та працівник поліції попросив ОСОБА_1 заплющити очі та через кілька секунд відкрити їх. Проте суддя вказує, що за відображених на відеозаписі обставин, неможливо було встановити відсутність реакції зіниць очей на світло, оскільки фактично поліцейським не проводилось тестування реакції зіниць ОСОБА_1 за допомогою променів світла.
Слід також зазначити, що вказана працівниками поліції ознака сп'яніння «блідість шкіряного покриву обличчя» не може слугувати для направлення особи для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та не передбачена Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, оскільки лише «неприродня блідість» входить до визначеного переліку ознак наркотичного сп'яніння.
Стосовно зазначеної ознаки «поведінка, що не відповідає обстановці» суддя вказує, що поведінка ОСОБА_1 першочергово була цілком спокійна та лише після безпідставних пропозицій поліцейського стосовно проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 почав обурюватись та не погоджуватись з безпідставними та неправомірними діями поліцейських, що є цілком передбачувано, логічно та на переконання судді не може свідчити про поведінку, що не відповідає обстановці.
Суддя вказує, що аналіз відеозаписів, зокрема поведінка ОСОБА_1 та поліцейських на переконання суду свідчить про перебування ОСОБА_1 у тверезому стані та відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння. Водночас варто вказати, що виключно інформація у Інформаційному порталі Національної поліції про ті обставини, що багато років тому ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за незаконний обіг наркотичних речовин, стала підставою з боку працівників поліції для вимоги на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тому враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку про безпідставність вимоги для проходження огляду, яка не ґрунтувалась на наявності ознак сп'яніння та про порушення працівниками поліції встановленого законом порядку.
При цьому при вирішенні даної справи суддя також бере до уваги результати досліджень на визначення наркотиків у сечі ОСОБА_1 від 25.12.2024 з яких слідує, що під час огляду було встановлено, що результати лабораторного дослідження на виявлення наркотичних речовин у ОСОБА_1 були негативними.
Окрім цього суддя звертає увагу, що з висновку КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №27 від 17.01.2025 слідує, що під час огляду не було встановлено факту наявності в організмі ОСОБА_1 наркотичних речовин.
При цьому, суддя враховує, що сліди наркотику та продукти його розпаду залишаються в кровотоці кілька діб, а для виведення наркотиків і їх метаболітів навіть після одноразового прийому потрібно кілька днів, а при систематичному вживанні - кілька днів або місяців. Вказані обставини дають суду підстави прийняти доводи ОСОБА_1 , що останній не вживає наркотичних речовин, перебував 24.12.2024 у тверезому стані, а відтак і не мав будь-яких ознак сп'яніння та відсутність підстав для направлення його на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
При цьому варто також звернути увагу на причини небажання ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, котрі були пов'язані з виконанням у той момент трудових обов'язків та необхідністю доставлення доньки ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення необхідних обстежень у зв'язку із виявленою підозрою на тяжке захворювання.
Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суддя враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання, висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Означені вимоги суб'єкта владних повноважень не повинні межувати із свавіллям та з незаконним посяганням на права та обов'язки людини. Тому відсутність об'єктивних підстав для проведення огляду у сукупності з поважними причинами відмови від проходження такого огляду, свідчать про відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суду з прав людини притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При цьому, й ЄСПЛ у справі «АЛЛЕНЕ де Рібермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь