Справа № 348/2706/24
Провадження № 1-кп/348/145/25
28 квітня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091200000345 за обвинувальним актом від 11.11.2024 щодо обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з повною вищою освітою, працюючого по тимчасових заробітках, раніше не судимого, громадянина України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисні дії, які виразились в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 нього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Кримінальне правопорушення ним вчинено при наступних обставинах.
10 вересня 2024 приблизно о 21 год. на ґрунті тривалих неприязних відносин між обвинуваченим ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_4 за місцем проживання в АДРЕСА_1 виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
В ході даного конфлікту ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи мотив особистих неприязних відносин наніс один удар рукою по тулубі в ділянку грудної клітки потерпілої ОСОБА_4 . В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої половини грудної клітки у вигляді перелому ребра, що згідно висновку судово-медичного експерта № 198 від 17.09.2024 відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечні для життя в момент їх отримання та викликали тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діянні обвинуваченого ОСОБА_5 ознак, перелічених у ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме вчинення фізичного насильства, щодо особи, з якою спільно проживають однією сім'єю.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, надав детальні пояснення щодо вчинення ним крмінального правопорушення. Суду пояснив, що 10 вересня 2024 приблизно о 21 години між ним та дружиною за місцем їх проживання в АДРЕСА_1 виник конфлікт. Він розсердився на дружину, що вона не відповідала на його телефонні дзвінки , а також перебувала у сусідки з якою недобросусідські відносини та з якою просив обмежити спілкування. Під час конфлікту він умисно, наніс один удар рукою по тулубі, в ділянку грудної клітки дружини,спричинивши тілесні ушкодження.
У вчиненному щиро розкаявся, вказав, що шкодує про вчинене, усвідомив неправомірність його дій, які привели до незадовільних наслідків. Просив вибачення у потерпілої, зазначає, що вони примирилися, жодних претензій, до нього не має,стан здоров'я потерпілої задовільний. Просить суд його суворо не карати та обрати покарання у виді штрафу.
Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим проживає у зареєстрованому шлюбі в АДРЕСА_1 . Конфліктів між ними не було, однак були непорозуміння як між подружжям. 10 вересня 2024 приблизно о 21 год. між ними за місцем проживання виник конфлікт, під час якого обвинувачений наніс один удар рукою по тулубі в ділянку грудної клітки. Відразу вона нічого не відчула, а вже коли звернулась за медичною допомогою, тоді їй встановлено - перелом ребра. Зазначила, що саме її поведінки привела до конфлікту з чоловіком, також ствердила, що вони примирилися, стан здоров'я її задовільний, обвинувачений просив вибачення у неї. Висловила думку щодо обрання несуворого покарання та просила обрати покарання у виді штрафу.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю визнає свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення при обставинах викладених у обвинувальному акті, надав детальні пояснення щодо вчиненння кримінального правопорушення, які відповідають пред'явленому обвинуваченні, правильно розуміє зміст обставин вчинених ним кримінального правопорушення, їх не оспорює, сумнівів у добровільності його позиції у суда не має, а також судом роз'яснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже суд відповідно до ст.349 ч.3 КПК України за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши перед цим, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має, їм роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, думку потерпілої щодо покарання дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України, які виразились в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 нього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_4 , кваліфіковані правильно.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій сторонами не оспорюються.
Прокурор в судовому засіданні просить з врахування тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та наявності пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та думки потерпілого щодо несуворого покарання обрати покарання в межах санкції за ч. 1 ст. 122КК України у виді одного року позбавлення волі та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком один рік та покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Крім того відповідно ст. 91-1 КК України просила направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників строком до 3 місяців.
Потерпіла просила застосувати менш суворе покарання у виді штрафу.
В судовому засіданні захисник при призначення покарання просить врахувати пом'якшуючі обставини такі, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та думку потерпілої та при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого менш суворого покарання у виді штрафу.
Обвинувачений просить обрати не суворе покарання.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушеннь. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, обставини його вчинення, його роль у вчинені, наслідки які настали, поведінку потерпілої, задовільний стан здоров'я потерпілої, особу обвинуваченого, що раніше не судимий, його вік, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, який працює по тимчасовим заробітках, що на обліку у лікаря психіатра та наркологічному кабінеті не перебуває, його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, відношення до вчиненого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає: щире каяття у вчиненому, оскільки обвинувачений визнає свою вину, щиро розкаявся перед судом, шкодує про вчинене, критично оцінює свою протиправну поведінку, її осуджує, просив вибачення у потерпілої;
Згідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину щодо подружжя.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про призначення, обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межаж санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі.
Разом з тим враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 хоча і вчинив тяжкий злочин, однак з врахуванням особи обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працює по тимчасових заробітках, критично ставиться до вчиненого, думку потерпілої відносно покарання, яка просить обрати покарання не пов'язане з позбавленням вол у виді штрафу, задовільний стан здоров'я потерпілої, та беручи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. У зв'язку з чим суд прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України зі встановленням іспитового строку. З огляду на обставини вчинення кримінального провадження, з врахування тяжкості вчиненого кримінального правопорушення іспитовий строк необхідно визначити один рік з покладенням обов'язків, передбачені пунктами 1-2 частини першої статті 76 КК України.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про наявність у діянні ОСОБА_5 ознак, перелічених у ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме вчинення фізичного насильства, щодо особи, з якою спільно проживають однією сім'єю, суд дійшов висновку про необхідність відповідно ст. 91 -1 КК України направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників строком 1 місяць.
Підстав для застосування ст. 69 КК України, як покликається сторона захисту судом не встановлено.
На думку суду призначене покарання є необхідним і достатнім для можливого перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і що цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.
Питання речових доказів необхідно вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
На підставі вище викладеного, ст.ст. 50, 65 КК України, керуючись ст.ст. 100, 126-129, 349, 370, 373-376, КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ст. 91-1 КК України направити обвинуваченого ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з часу отримання копії вироку.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1