Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/2089/25
Провадження № 1-кп/279/495/25
30 квітня 2025 року м.Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження №12025060490000226 від 20 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білка, Коростенського району, Житомирської області, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, не інваліда, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, з угодою про визнання винуватості від 31.03.2025 року,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що на території Коростенського р-ну, не пізніше 19.03.2025 незаконно придбав набої - близько 304 шт., кал. 22LR. та карабін моделі ТОЗ-16 -1 шт..
Достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу, вибухові пристрої, боєприпаси до стрілецької вогнепальної зброї зберігати та переносити заборонено, про незаконно придбані ним вищезазначені вибухові пристрої, боєприпаси до стрілецької вогнепальної зброї органам влади не повідомив та добровільно органам влади не видав. При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, переніс зазначені вище, придбані ним, зброю вогнепальної зброї до свого домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де всупереч чинному законодавству України, зокрема ст. 44 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності набувається в порядку, визначеному законом: ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», якою визначено, що до військового майна належить, зокрема всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси; п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі-стрілецької зброї у ЗС України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №1225 від 04 серпня 2000 року, якою визначено, що боєприпасами являються патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; додатку №1 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-ХІІ, яким встановлено; що до майна яке не може перебувати у власності громадян. громадських об'єднань. міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя; боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, придбуваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, про те, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше; п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання. зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної пневматичної зброї, пристроїв та п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, незаконно, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав зазначені вище зброю та боєприпаси до стрілецької вогнепальної зброї до 19.03.2025.
19.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області було проведено обшук на території домоволодіння за адресою; АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме нежитлових та житлових приміщень, в ході якого було виявлено та вилучено: - предмет зовні схожий на карабін моделі ТОЗ-1, який відповідно до висновку експерта СЕ-19/106-25/5180-БЛ є ручною стрілецького вогнепальною зброєю - мисливським однозарядним карабіном моделі ТОЗ-16, калібру 5,6 м, номер екземпляру якого» НОМЕР_1 »;
-предмет зовні схожі на набої калібру 22LR. в кількості 304 шт., які .відповідно висновку експерта СЕ-19/106-23/5181-БЛ є боєприпасами ручної стрілецької вогнепальної зброї, а саме: - 219 (двісті дев'ятнадцять) шт. калібру.22LR (5,б-мм), спортивними патронами кільцевого запалювання;
-85 (вісімдесят п'ять) шт. мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру 22LR (5,6 мм) з експансивною кулею; які останній зберігав на незаконних підставах за місцем свого проживання.
Дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1ст.263 КК України, як незаконне придбання, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті.
31.03.2025 року між прокурором Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст. 263 КК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд, із покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов'язані на залучення експертів для проведення судових експертиз під час здійснення досудового розслідування в сумі 9152 грн. 85 коп., на підставі ст. 100 КПК України прийняти рішення щодо речових доказів.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні обвинуваченому.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
В підготовчому судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_5 просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, укладення угоди відповідає інтересам його підзахисного.
Обвинувачений в судовому засіданні просить укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, вимогам закону України про кримінальну відповідальність за ч.3 ст. 436-2 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання.
Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Окрім цього, обвинуваченому роз'яснено частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно ст. 66 КК України - є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно ст. 67 КК України - судом не встановлено.
Перевіряючи покарання, узгоджене сторонами угоди, на відповідність вимогам КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, щире каяття у вчиненому, як обставини, які пом'якшують покарання, а тому за наявності вказаних обставин суд вважає за можливе призначити узгоджене покарання.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.
Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 березня 2025, укладену між прокурором Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060490000226 від 20 березня 2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому узгоджене в угоді від 31.03.2025 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Відповідно до вимог п. 2 ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України прийняти рішення щодо речових доказів:
-карабін моделі ТОЗ-16;
- ніж-багнет;
- набої, калібру 22.LR, в кількості 304 (триста чотири),
які зберігаються в камері схову Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області - конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України та передати для потреб ЗСУ, ті, що не придатні для використання за призначенням - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов'язані на залучення експертів для проведення судових експертиз під час здійснення досудового розслідування в сумі 9152 гривні 85 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_6