Справа № 278/35/25
28 квітня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8062,50 грн та витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування вимог вказано, що відповідачем було порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 1 500,00 грн. з терміном кредитування 18 днів, обов'язком позичальника сплачувати відсотки за ставкою 2,5 % за кожен день користування коштами.
Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника станом на 03.01.2025 виникла заборгованість в сумі 8 062, 50,00 грн., з яких: 1 500,00 грн. заборгованість за основним боргом, 6 562,50, грн. заборгованість за нарахованими відсотками.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «ФК «Авіра Груп» як первісним кредитором.
Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, пов'язаних із підставами набуття цивільних прав та обов'язків, зокрема у зв'язку з укладенням договору кредиту у передбачений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб шляхом використання електронного ідентифікатора, пов'язані із цим зобов'язання у вигляді повернення суми кредиту та нарахованих відсотків, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви і доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 32), проте поштове відправлення повернулись на адресу суду не врученими (а.с. 37-38).
05.02.2025 позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяви по суті справи до суду також не надходили.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.08.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем укладено договір кредиту, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» як кредитодавець надав, а ОСОБА_1 позичальник, отримав грошові кошти в розмірі 1 500,00 грн. шляхом переведення коштів на картковий рахунок за реквізитами кратки № НОМЕР_1 (а.с. 12-14).
Умовами договору (п.1.2) сторони визначили, що строк користування кредитом складає 18 днів.
Згідно п. 1.3 договору відсоткова ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування відсотків здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 17.02.2022 укладено договір факторингу, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIIIелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону № 675-VIII.
Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом копією договору № 44379 від 25.08.2021 з даними про застосування позичальником електронного підпису, довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором KL 8291 (а.с. 11).
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024, проведено успішну транзакцію коштів на банківську карту № НОМЕР_1 в сумі 1 500,00 грн, яка відбулась 25.08.2021 о 19:22:05 (а.с. 23).
Отже, суд приходить до висновку про виникнення між учасниками правовідносин, заснованих на договорі кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як зауважувалось вище, при укладенні договору сторони погодили строк кредитування протягом 18 днів, окресливши застереження про застосування аналогічної відсоткової ставки в разі прострочення виконання зобов'язання та протягом 180 днів з часу прострочення, що, ну думку суду, відповідає критеріям ч. 2 ст. 625 ЦК України та свідчить про сприйняття учасниками саме такої спеціальної міри відповідальності. Оскільки суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України, носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора, слід визнати правомірним нарахування кредитодавцем визначених п.1.3 договору відсотків за користування коштами протягом 18 днів кредитування на підставі ст. ст. 1048, 1054 ЦК України, а також в подальшому, у період після завершення строку кредитування та протягом наступних 180 днів, обмежених п. 2.3 договору кредиту, - із застосуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України та погодженої сторонами відсоткової ставки.
Суд погоджується з сумою заборгованості, заявленої позивачем, визнає її математично коректною відносно обумовлених сторонами договору суми кредиту, терміну користування коштами, характеру спеціальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, інші розрахунки не подавались.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За результатами вирішення спору знайшли свого підтвердження обставини порушення відповідачем взятих на себе згідно договору кредиту зобов'язань, що виявляє порушення прав позивача, який, у свою чергу, набув права грошової вимоги, а тому заявлений позов про стягнення заборгованості підлягає до задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правової допомоги від 27.01.2025 року з відтворенням даних про вартість робіт: зустріч та консультація 1 година 2000,00 грн., складення позовної заяви 2,5 години 5000,00 грн., інші клопотання, заяви 1,5 години 3000,00 грн., канцелярські витрати 500,00 грн. (а.с. 27-29, 39-49).
Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт є завищеною з огляду на складність справи, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи.
З огляду на викладене, суд, керуючись принципом доцільності та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошову суму в розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором кредиту від 25.08.2021 в сумі 8 062, 50,00 грн., з яких: 1 500,00 грн. заборгованість за основним боргом, 6 562, 50 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Томариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42228158.
Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, Київська область, Софіївська Борщагівка, пр-т Героїв Небесної Сотні, 26/9, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя М.І.Буткевич