Справа №295/5573/25
1-кс/295/2542/25
24.04.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
подане слідчим Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні №12025060600000600 від 22.04.2025,
стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомир, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні дітей не має, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України з квітня 2022 року ОСОБА_5 було призначено на посаду стрільця військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 3 0 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Тобто, воєнний стан в України введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який станом на 17.04.2025 припинено або скасовано не було.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , рахується таким, що самовільно залишив місце служби з метою ухилення від військової служби.
ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, 17.04.2025, близько 00 год 00 хв, перебував у сквері за адресою: м. Житомир, м-н Короленка, 5, де на дерев'яній лавці побачив раніше незнайому йому ОСОБА_7 .
У цей час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, у період запровадженого в Україні воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_5 , застосовуючи насильство, котре не є небезпечним для життя та здоров'я, спричинив удар правою ногою в область обличчя ОСОБА_7 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синців та крововиливів на обличчі, садна в завушній ділянці, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після чого, перебуваючи у вказаний день, час та місці, відкрито викрав з правої кишені штанів ОСОБА_7 мобільний телефон марки «ZTE Blade» моделі «А51» в корпусі синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з наявною у телефоні сім картою мобільного оператора «Київстар» за № НОМЕР_4 .
У подальшому, утримуючи вказане майно при собі, ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 відкрито, в умовах воєнного стану, із застосуванням насильства, котре не є небезпечним для життя та здоров'я, викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_7 , чим завдав останній майнову шкоди на суму 2000 грн.
Слідчий вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
22.04.2025 гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.03.2025 ОСОБА_5 в порядку ст. 278 КПК України було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 22.04.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 22.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.04.2025;протоколом пред'явлення особи для впізнання від 22.04.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 від 23.04.2025; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 23.04.2025; повідомленням про підозру від 23.04.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 23.04.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 від 23.04.2025.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 сторона обвинувачення вказує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання слідчого, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, неодружений, веде аморальний спосіб життя, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати підозрюваного від переховування від органів досудового розслідування та/або суду за межами міста Житомира або області. Окрім того, ОСОБА_5 з квітня 2022 року був прийнятий на посаду стрільця вч НОМЕР_1 та з 19.06.2023 рахується таким, що самовільно залишив місце дислокації військової частини. За наведених обставин у сукупності, у тому числі, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, сторона обвинувачення припускає, що ОСОБА_5 усвідомлює, що у разі доведення його винуватості в суді та постановлення обвинувального вироку суду останньому може загрожувати покарання у вигляді позбавлення волі. У свою чергу, усвідомлення можливого призначення покарання у вигляді позбавлення волі свідчить, що ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Отже, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду є високим, що зумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також сторона обвинувачення вважає, щоне виключається вплив з боку ОСОБА_5 на учасників кримінального провадження, а саме потерпілу та свідка, місце проживання яких йому стало відоме після отримання додатків до цього клопотання, особливо на потерпілу, до якої останній вже застосував фізичне насильство в ході вчинення кримінального правопорушення, тому підозрюваний може незаконно впливати на них шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі що судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 13.12.2018 був засуджений Коростишівським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу 850 гривень, однак останній на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив умисний корисливий злочин. ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, а також факторів та обставин, які могли б стримувати підозрюваного від вчинення нових кримінальних правопорушень. Характер вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, інкримінованого ОСОБА_5 , може свідчити про те, що вчинення цих кримінальних правопорушень є способом отримання джерел доходів для прожиття підозрюваного.
Сторона обвинувачення вважає, що з метою запобігання вищевказаних ризиків, а також забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, неможливо застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, з урахуванням приписів чинного законодавства та обставин вчиненого кримінаьного правопорушення заставу просив не визначати.
В судовому засіданні слідчий підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що свою вину у вчиненому визнає. Коли все сталося, потерпіла була напідпитку, сиділа на лавочці, пила пиво, він проходив повз, вирішив підійти, познайомитись, розговорились. Дівчина почала погано висловлюватись про військових, чим його зачепила. Телефон потерпілої випав на лавочку та він взяв його. Вказав, що у нього є вагітна дівчина, якій скоро народжувати та з якою має намір одружитись. Просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, умови якого порушувати не буде. Готовий продовжувати службу. Військову частину залишив самовільно, оскільки мав потребу у продовженні лікування.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, заявлені стороною обвинувачення ризики вважає необґрунтованими. Підозрюваний вину визнає, у вчиненому розкаюється, готовий відшкодувати завдану шкоду, чим спростовуються заявлені ризики. Підозрюваний є військовослужбовцем, учасником бойових дій та має поранення, має намір повернутися на службу, є документи, які підтверджують проходження ним лікування у зв'язку з психічними розладами. ОСОБА_5 має вагітну дівчину, з якою має намір зареєструвати шлюб та визнати батьківство щодо її майбутньої дитини. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025060600000600 від 22.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
В ході досудового розслідування 23.04.2025 ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_5 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу та свідка, слідчий суддя зауважує, що із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з потерпілою та особами, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань на стадії судового розгляду, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Доводи клопотання про наявність ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає також достатньо обґрунтованим, враховуючи, що підозрюваний в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимим, обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується у даному кримінальному провадженні та досвід притягнення підозрюваного до відповідальності за ст.185 КК України.
На наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує також те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 та з 19.06.2023 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини,що свідчить про схильність ОСОБА_5 до ухилення від виконання покладених на нього обов'язків та до протиправної поведінки.
Таким чином, оцінивши в сукупності додані до клопотання докази, за наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними і такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наразі, оцінивши зміст клопотання, слідчий суддя вважає, що встановлені наявні ризики та обставини справи не дають підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а тому подане клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням змісту клопотання, приписів п.2 ч.4 ст.183 КПК України, обставин кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.06.2025 включно.
Строк дії ухвали - до 21.06.2025 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 17-00 год 29.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1