Справа №: 272/191/22
Провадження № 2/272/4/25
23 квітня 2025 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді Чуб І.А.,
секретаря судових засідань - Хитоніній М.С.
за участю: прокурора - Давидюк В.В.,
представників відповідачів - Яремчука О.В., Федосюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Андрушівка цивільну справу за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ "Житомир - Агро - Інвест" про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки , -
встановив:
Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, що розташована за межами населеного пункту Яроповичі, Бердичівського району, Житомирської області. Витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «Житомир-Агро- Інвест» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168 вартістю 76437,51 грн., розташовану за межами населеного пункту Яроповичі, Бердичівського району, Житомирської області на користь Андрушівської міської ради та стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури судові витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням указаного позову. В обгрунтування вимог вказують, що Бердичівською окружною прокуратурою за результатами опрацювання відомостей, які містяться в Публічній кадастровій карті України та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено факт протиправного набуття фізичною особою у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Андрушівської міської ради. Так, рішенням 25 сесії 7 скликання Жадьківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 21.05.2019 ОСОБА_1 було передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825683601:12:002:0045, що знаходиться на території с. Жадьки Черняхівського району Житомирської області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.10.2019 за №49230762. Тобто, ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.121 Земельного кодексу України використав своє право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. В подальшому ОСОБА_1 дану земельну ділянку на підставі договору оренди від 27.10.2020 передав в користування ПП «Жерм». Крім того, наказом начальника Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ ОСОБА_1 було передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, що розташована за межами населених пунктів Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2019 за №48512660. В подальшому, вказаною особою земельну ділянку на підставі договору оренди від 09.09.2019 передано в користування ТОВ «Житомир-Агро-Інвест». За п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Таким чином, дослідженню підлягають законність підстави, на якій особою набуто таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Тобто, наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а земельна ділянка, яка передана вказаним наказом ОСОБА_1 витребуванню на користь Андрушівської міської ради. Відповідно до ч. 1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектар. Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ повторно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, що розташована за межами населених пунктів Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (1820389000:02:000:0168) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою ОСОБА_1 приховав той факт, що раніше він отримав рішенням 25 сесії 7 скликання Жадьківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 21.05.2019 та фактично використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру. У свою чергу, розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, доводам заявника, в тому числі, щодо використання права на безоплатну приватизацію, не перевірило, не врахувало обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 1820389000:02:000:0168) незаконно вибула із земель державної власності. Земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 1820389000:02:000:0168 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (на час прийняття спірного наказу). Частиною 1 ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. ОСОБА_1 при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку (1820389000:02:000:0168) незаконно та не мав права передавати її в подальшому в користування. Проте, ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 09.09.2019 передав її в користування ТОВ «Житомир-Агро-Інвест». Крім того, витребування спірної земельної ділянки лише у власника відповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння спірною земельною ділянкою ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» та її повернення у фактичне володіння територіальної громади, а тому витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не буде ефективним способом захисту. Враховуючи викладене, зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирської області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 1820389000:02:000:0168, що знаходиться за межами населених пунктів Яроповицької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (на даний час територія Андрушівської міської ради) - витребуванню у ОСОБА_1 , як власника спірної земельної ділянки та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест», як користувача спірної земельної ділянки, на користь Андрушівської міської ради. При цьому, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідачів нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 та права користування за відповідачем ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» не потрібно.
В судовому засіданні прокурор підтримала вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позові з врахуванням уточненої позовної заяви та відповіді на відзив (а.с.187-191). Заперечувала щодо доводів представника відповідача ГУ Держгеодастру вказаних у відзиві на позов з підстав, викладених у відповіді на відзив. Просила позовні вимоги задовольнити.
Позивач Андрушівська міська рада направила до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримують та просили задовольнити.
В судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.165-168) та запереченнях (а.с.213-214), просила відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважав, що ОСОБА_1 правомірно набув у власність спірну земельну ділянку.
Представник відповідача ТОВ "Житомир-Агро-Інвест" в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого висновку.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із засад ст. 4 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що виникають із цивільних , житлових , земельних , сімейних , трудових відносин .
Відповідно до положень ст. 5 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Щодо вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на користь Андрушівської міської ради, суд дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог.
Судом встановлено, що рішенням 25 сесії 7 скликання Жадьківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 21.05.2019 ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825683601:12:002:0045, що знаходиться на території с. Жадьки Черняхівського району Житомирської області (а.с.18).
На підставі зазначеного рішення, 15.10.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 49230762 від 18.10.2019) (а.с.19-20).
У подальшому, 27.10.2020 між ОСОБА_1 та ПП «Жерм» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825683601:12:002:0045 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості (а.с.21-27).
Крім того, встановлено, що наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.08.2019 №6-2405/14-19-СГ ОСОБА_1 було повторно передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, що розташована за межами населених пунктів Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області (а.с.28).
На підставі зазначеного наказу, 30.08.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 48512660 від 04.09.2019) (а.с.29).
У подальшому, 09.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168 (а.с.30-39).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України- право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. «а» ч .3 ст. 22 ЗК України - землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За змістом ст.ст. 116, 118 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.
Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п.7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, п.8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань землеустрою - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління Держгеокадастру в області діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі Положення), згідно з п.п. 13, 30 п. 4 якого, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством; здійснює державних нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема, в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки кадастровий номер 1820389000:02:000:0168, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельну ділянку, а саме ОСОБА_1 отримав земельну ділянку з кадастровим номером 1825683601:12:002:0045 площею 2,0000, що знаходиться на території с.Жадьки Черняхівського району Житомирської області.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 двічі скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим ст.116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст.80 ЗК України, ст.2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до п. «а», «є» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Отже, Андрушівська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Андрушівської міської ради направлено лист з викладом виявлених порушень вимог земельного законодавства та запропоновано повідомити чи вживались та чи плануються вживатись Андрушівською міською радою заходи (а.с. 40-41).
Листом Андрушівська міська рада повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо звернення Бердичівською окружною прокуратурою до суду в інтересах міської ради (а.с. 42).
Вказане дало підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Андрушівської міської ради та звернення до суду із даним позовом.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.2 ст. 152 ЗК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Аналогічне визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі за № 922/614/19 (Провадження № 12-157гс19).
З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, що розташована за межами населених пунктів Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області в порядку приватизації неправомірно, тому він не мав права передавати її в оренду ТОВ "Житомир-Агро-Інвест", а відтак ця земельна ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.
В даному випадку ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (на даний час територіальної громади в особі Андрушівської міської ради) не за його волею, а внаслідок прийняття незаконних наказів органом виконавчої влади, тому наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_1 в порядку ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.
На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.
Вочевидь, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач ОСОБА_1 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використав. В подальшому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, приймаючи рішення щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірило обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність ОСОБА_1 вчинило дії, які суперечать закону, що в свою чергу призвело до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.
Відтак, отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, відповідач не набув права власності у передбаченому законом порядку.
Отже, втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.
З огляду на вказане, з метою належного відновлення порушеного права, враховуючи, що перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК не вбачається, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Андрушівської міської ради земельну ділянку, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Яроповичі Бердичівського району Житомирської області, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України.
Щодо позовної вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2405/14-19-СГ від 12.08.2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168 суд зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Вирішуючи позов в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, слід враховувати, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним.
Фактично оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного повинна бути надана при розгляді відповідного віндикаційного позову, а висновки викладені в мотивувальній частині судового рішення.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Крім того, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що: «в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Також, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У даній справі прокурор пред'явив, зокрема, вимоги про визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 48 ЦПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17».
З наведених підстав, суд відмовляє в позовних вимогах керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області .
Щодо позовної вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області до ТОВ "Житомир-Агро -Інвест".
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Положеннями частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; - справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що: «112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».
114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК Українив чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».
У данй справі, предметом позову є, зокрема, вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування нерухомого майна із незаконного володіння юридичної особи ТОВ "Житомир-Агро -Інвест".
Тобто учасниками спору є держава, від імені якої звернулась прокуратура, та юридична особа.
Отже, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна у відповідача юридичної особи на користь держави за своїм суб'єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361св22) Верховного Суду провадження № 61-7110св23 від 25.10.2023 року у справі №676/192/20 ( провадження № 61-1097св22, Верховного Суду від 15.11.2024 року у справі № 676/8022/19 (провадження № 61-18527св21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суд вважає, що провадження у справі в частині вимог до ТОВ "Житомир-Арго-Інвест" пілягає - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1654 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 255, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, розташовану за межами населеного пункту Яроповичі, Бердичівського району, Житомирської області, на користь Андрушівської міської ради Житомирської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У задоволенні позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області до ТОВ "Житомир-Агро -Інвест" про витребування на користь Андрушівської міської ради Житомирської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, розташовану за межами населеного пункту Яроповичі, Бердичівського району, Житомирської області закрити.
Повідомити керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області, що розгляд цієї справи вимог в частині позовної вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області до ТОВ "Житомир-Агро -Інвест" про витребування на користь Андрушівської міської ради Житомирської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1820389000:02:000:0168, розташовану за межами населеного пункту Яроповичі, Бердичівського району, Житомирської області віднесений до юрисдикції господарського суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 1654 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області, адреса розташування: 13300, м.Бердичів, вул. Вінницька, 23, Житомирська область, ЄДРПОУ 02909950.
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, адреса розташування: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ЄДРПОУ 39765513.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ "Житомир-Агро -Інвест", код ЄДРПОУ 40307316, адреса розташування: 13401, м.Андрушівка, вул. Західна, 100, Бердичівський район, Житомирська область.
Повне судове рішення складено 30.04.2025 року.
Суддя:І. А. Чуб