г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1134/23
Номер провадження 2/213/26/25
29 квітня 2025 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазуренка В.В., при секретарі Гусаровій О.С., за участі представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією родиною як чоловіка та жінки і визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що ОСОБА_3 та відповідач проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу з серпня 2002 року до жовтня 2022р., мали спільний бюджет та набули у спільну сумісну власність будинок по АДРЕСА_1 та автомобіль Ford НОМЕР_1 по частині. Просила встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з серпня 2002 року по жовтень 2022р. та в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , визнати за позивачем частину вказаних будинку та автомобіля.
Відповідачем подано Письмові доводи, відповідно до яких вважала, що не допускають правонаступництво позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки. Звертала увагу, що свідки вказували різні дати, вказували, що для купівлі машини продали машину ОСОБА_4 , що для купівлі будинку продали інший будинок. Вважала недоведеним, що спірне майно було спільною сумісною власністю відповідача та померлої ОСОБА_3 , просила відмовити у позові.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, після перерви до суду не з'явилась.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені у позові, після перерви надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судовому засіданні на запитання чи визнає позовні вимоги зазначив «хай буде так», тобто фактично визнавав позов, пізніше вказував, що спірне майно є його особистою власністю. Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Відповідач вказував, що ОСОБА_3 не працювала, отримувала лише пенсію 1800 грн, тому все спірне майно належить відповідачу. Зазначав, що дочка дала йому (відповідачу) 600 доларів США та він придбав будинок, підтверджень, розписок не має. Зазначив, що матір відповідача продала власний будинок та дала відповідачу 3000 доларів США за які він придбав ОСОБА_5 , яку потім продав, вже коли жили в Кривому Розі та придбав Форд, доказів суду не надав. На запитання представника позивача відповідач пояснив, що письмових доказів на підтвердження вказаного вище - не має. Після перерви відповідач до суду не з'явився.
Представник відповідача просила відмовити у позові, посилалась на обставини викладені в Письмових доводах.
24.03.2023р. позов залишено без руху.
13.04.2023р. забезпечено позов, накладено арешт.
17.04.2023р. відкрито провадження.
12.09.2023р. витребувано докази.
08.11.2023р. закрито підготовче провадження.
30.01.2024р. зупинено провадження
09.08.2024р. поновлено провадження
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та відповідача, точний рік початку відносин не пам'ятали, підтвердили ведення спільного господарства, спільний бюджет сім'ї, тощо. Вказували, що ОСОБА_3 та відповідач продали якийсь будинок та купили будинок по АДРЕСА_1 , робили там разом ремонт та потім заїхали та жили, приблизно в 2012, 2013 роках. Документи на будинок довго не робили, не було грошей, та потім поїхали оформляти будинок та відповідач оформив будинок на своє ім'я, а ОСОБА_3 змирилась. У ОСОБА_3 та відповідача був автомобіль Ніва, який вони продали та купили інший автомобіль.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає встановленими такі обставини.
У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
ОСОБА_3 з 18.09.2007р. була пенсіонером (а.с.8).
За адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_3 з 05.11.2002р. по 30.12.2014р., ОСОБА_2 з 29.08.2005р. по 30.12.2014р. (а.с.9)
За адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10,14).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що не заперечував та визнавав в судовому засіданні відповідач, та на підтвердження чого було надано копії спільних фотографій ОСОБА_3 та відповідача (а.с.18,19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.103,125). ОСОБА_1 доводиться рідною сестрою ОСОБА_3 (а.с.114-115,133-136), та звернулась за спадщиною після смерті ОСОБА_3 (а.с.124)
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Відповідач в судовому засіданні на запитання представника позивача підтвердив, що у вказаний період проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Щодо твердження представника відповідача, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд зазначає, що вимоги про встановлення факту заявлялись в первісному позові, є взаємопов'язаними з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування, вирішення питання про спадкові права позивача без вирішення даного питання неможливе, оскільки потребують встановлення чи проживали сторони як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та чи є спірне майно спільною сумісною власністю.
Положення Кодексу законів про шлюб та сім'ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено, та в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підлягає задоволенню вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем з 01.01.2004р. по жовтень 2022р.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.01.2020р. ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 придбав домоволодіння по АДРЕСА_1 , за 40000грн (а.с.11-12,13,128,137-139). ОСОБА_3 отримувала субсидію для відшкодування витрат на оплату комунальних платежів по АДРЕСА_1 (а.с.17). ОСОБА_3 сплачувала комунальні платежі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22-35)
Транспортний засіб Ford Transit 1991 р.в., об'ємом двигуна 2496 см.куб., VIN код НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2019р. (а.с.15-16,86).
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цьогоКодексу.
Тобто при за стосуванні ст. 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
В правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зазначено, що за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно із частиною четвертою статті 368ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12).
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Як зазначено вище, судом встановлено, що ОСОБА_3 та відповідач проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тобто вели спільне господарство, разом приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносин, що притаманні подружжю та спільне проживання, у період придбання спірного майна.
Свідки вказували, що придбане майно було спільним сумісним майном ОСОБА_3 та відповідача, про що також зазначала позивач ОСОБА_1 , на підтвердження чого надали документи про придбання спірного майна ОСОБА_3 та відповідача в період спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідач заперечував, вказував, що спірне майно є його особистим майном, доказів на підтвердження своєї позиції не надав, на спростування позиції позивача доказів також не надав. Доказів придбання спірного майна відповідачем за особисті кошти суду не надано.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що спірне майно, а саме: будинок по АДРЕСА_1 , та автомобіль Ford Transit державний номер НОМЕР_1 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та відповідача, та належить їм в рівних долях по частині.
ОСОБА_1 доводиться рідною сестрою ОСОБА_3 (а.с.114-115,133-136), та звернулась за спадщиною після смерті ОСОБА_3 (а.с.124)
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем 2ї черги, звернулась за спадщиною після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає, інші особи не звертались за спадщиною (а.с.122-140).
Враховуючи встановлене судом вище, спадковим майном після смерті ОСОБА_3 є частини будинку по АДРЕСА_1 , та автомобіля Ford Transit державний номер НОМЕР_1 .
Таким чином підлягає задоволенню вимога про визнання за позивачем права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та частину транспортного засобу Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією родиною як дружини та чоловіка і визнання права власності, задовольнити частково.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з 01.01.2004 року по жовтень 2022р.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу Ford Transit, 1991 р.в., об'ємом двигуна 2496 куб.см, VIN код НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя В.В.Мазуренко