г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3751/24
Номер провадження 2/213/290/25
29 квітня 2025 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Мазуренка В.В.
за участю секретаря судового засідання - Шульга В.С., за участю представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся в суд з даним позовом, відповідно до якого 20.01.2024р. позивач надав відповідачу в борг 58000 грн, зі строком повернення позики до 01.08.2024р. По теперішній час позику відповідач не повернула, тому просив суд стягнути зазначену суму позики з відповідача.
Відзив на позов не надавався.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилався на обставини викладені у позові. Позивач до суду не з'явився.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлявся належним чином.
29.08.2024р. заяву про забезпечення позову повернуто.
13.09.2024р. відкрито провадження у справі
29.01.2025р. вирішено визнати явку сторони позивача обов'язковою.
В судовому засіданні 24.04.2025р. було оглянуто оригінал розписки.
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає встановленими такі обставини.
Відповідно до Розписки від 20.01.2024р., укладеної у м. Кривому Розі, позивач надав відповідачу в борг позику 58000 грн, зі строком повернення позики до 01.08.2024р. (а.с.13 копія розписки, оригінал оглянуто в судовому засіданні).
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. А також якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у Постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання. Таким чином, розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, а отже розписка є не лише фактом укладення договору, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц, від 10 серпня 2022 року у справі № 504/369/18.
В постанові Верховного Суду від 06 серпня 2020 року по справі №607/13993/17 вказано, що досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Враховуючи досліджену в судовому засіданні розписку та пояснення представника позивача, суд вважає доведеним надання позивачем відповідачу позики 58000грн, та не повернення у обумовлений строк до 01.08.2024р., тому суд вважає необхідним задовольнити позов. Також необхідно стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується наступним.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до приписів ст.ст. 133,137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 20000,00 грн., які підтверджуються наданим Договором про надання правничої допомоги від 19.08.24, Додатку №1, Квитанцією про сплату коштів від 19.08.2024р. на суму 20000грн; Актом прийому-передачі наданих послуг.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності, а тому такі витрати позивача підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247 ч.2, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики у розмірі 58000 (п'ятдесят вісім тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Мазуренко