Справа № 212/2747/25
2/212/2181/25
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
встановив таке.
До суду звернувся представник позивача адвокат Заборський О. В. із зазначеною позовною заявою. Просив суд розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач скористався своїм правом та подав до суду відзив.
В судове засідання 23.04.2025 сторони та їх представники не з'явилися; повідомлені належним чином. Представник позивача у письмовій заяві від 23.04.2025 просив розглянути позов за відсутності позивача та самого представника.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, скористався своїм правом відкласти складення повного рішення.
Позиції сторін.
Позивач заявив про відшкодування моральної шкоди в розмірі 160 000 грн, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 10.02.2012. Просив також відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Обґрунтував позов таким. З 03.03.2008 по 01.11.2012 він працював машиністом навантажувальних машин на підземних роботах 4 розряду дільниці №10 шахти «Октябрська» АТ «Кривбасзалізрудком» повний робочий день. Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10 лютого 2012 року, начальник дільниці № 10 ОСОБА_2 видав письмовий наряд на другу зміну (з 07:00 год. до 15:00 год.) ОСОБА_1 , який мав посвідчення на право управління електровозом, на навантаження гірничої маси у вагони та транспортування її по гор. 1190 м за допомогою електровоза № 10. Технічний нагляд здійснював гірничий майстер дільниці № 10 ОСОБА_3 . На початку зміни ОСОБА_3 оглянув робоче місце ОСОБА_1 , електровоз №10, місце навантаження в орт-заїзді 142 осі гор. 1190м, та допустив його до виконання робіт згідно наряду. Близько 10:30 год. під час навантаження гірничої маси з рудовипускного вікна штрек-площадки в осях 142-146 гор. 1187м у вагони, відбулося іскріння з-під кришки з боку розташування заднього двигуна електровоза №10. ОСОБА_1 вирішив оглянути задній двигун електровоза та з'ясувати причину іскріння. Він підняв кришку електровоза та, тримаючи її лівою рукою, почав оглядати задній двигун електровоза. Раптово кришка вислизнула з лівої руки і впала на праву руку ОСОБА_1 , яка знаходилась на рамі електровоза, в результаті чого він отримав травму 2, 3, та 5 пальців правої кисті. За наслідками нещасного випадку складено акт форми Н1 від 14.02.2012 року. Відповідно до п. 6 Акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок з машиністом навантажувальної машини ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. У зв'язку з цим нещасним випадком, негативною динамікою та прогресуючого перебігу травми Позивачу відповідно до довідок МСЕК серії 10ААА №009852 та АБ №0004102 та 12ААА №003601 встановлено 10 % втрати професійної працездатності. Згідно рекомендацій МСЕК Позивач потребує постійного стороннього догляду, спеціального медичного догляду, медичне спостереження. Отже, позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання внаслідок нещасного випадку при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на АТ «Кривбасзалізрудком». Моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці. Отримавши трудове каліцтво в молодому віці, позивач переносить не стерпні моральні страждання. Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров'я, який він мав до отримання травми, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. Через хворобу позивач не може повноцінно слідкувати за побутом вдома, обходити себе, самостійно виконувати багато яких дій у господарстві. Життя позивача змінилося назавжди, повна реабілітація позивача неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності спричиняє моральні страждання. У своєму відзиві представник відповідача ОСОБА_4 просив у позові відмовити та навів такі заперечення проти позову.
1) Відсутній причинний зв'язок між виною відповідача і шкодою, заподіяною позивачеві, оскільки згідно з Актом про нещасний випадок встановлено, що особою яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є сам ОСОБА_1 , який не подбав про особисту безпеку і здоров'я; жодної вини роботодавця не встановлено.
2) Після нещасного випадку, який стався з позивачем, йому видавалися довідки про ступінь втрати професійної працездатності Серії 10 ААА № 009852 в розмірі 10% у 2012 році, а за результатами переоглядів у 2013 та 2014 роках. Відповідно до двох довідок 2013 та 2014 років, які видавалися повторно, зазначалося, що позивач не потребує медичної та соціальної допомоги. Довідку за результатом переогляду у 2016 році та про інші повторні переогляди, починаючи з 2016 року, позивач не надав. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської від 23.01.2025 було відкрито провадження у справі № 212/635/25 за його позовом до АТ «Кривбасзалізрудком» (далі - АТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності в розмірі 20% внаслідок нещасного випадку на виробництві. Окрім згаданих вище довідок МСЕК за 2012 - 2014 роки до вказаного позову було додано довідку Міжрайонної металургійної МСЕК Серії 12 ААА № 010539 від 09.02.2023, якою встановлено 20% професійної працездатності первинно, однак не зазначено жодних інших відомостей, про дату переогляду, про підстави визначення ступеню втрати професійної працездатності, про потребу у соціальній чи медичній допомозі. Враховуючи, що позивач у 2012 році був звільнений з АТ «КЗРК» і після цього працював більше ніж 10 років на інших підприємства за робітничими професіями, можливо там з ним міг статися нещасний випадок, який спричинив встановлення ОСОБА_1 первинно 20% втрати професійної працездатності. Однак із роботою в АТ «КЗРК» цю довідку жодним чином пов'язувати не можна, оскільки за випадком від 2012 року вже видавались довідки за період час з 2012 по 2016 роки. Окрім того, наслідки нещасного випадку в АТ «КЗРК» у лютому 2012 року не завадили Позивачу реалізувати себе в професійному плані, й не потребували сторонньої соціальної або медичної допомоги. враховуючи що за результатами переогляду у 2016 році нову довідку (повторну) МСЕК Позивачу видано не було, наслідки нещасного випадку 2012 року для працездатності були повністю усунені. Після того, як на цю обставину звернув увагу суду представник АТ «КЗРК» у відзиві на позов, позивач подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду.
3) Розмір моральної шкоди, заявленої позивачем, не відповідає принципам співмірності та розумності, є значно завищеним, не відповідає актуальній судовій практиці в подібних справах.
4) Надані позивачем докази не підтверджують понесення витрат на правничу допомогу в межах цієї цивільної справи, оскільки, як договір про надання правничої допомоги, так і розрахунок витрат з актом прийняття-передачі отриманих послуг не містить посилань на те, що такі послуги надано в рамках справи про відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності за рахунок АТ «КЗРК», договір не містить вартості 1 години надання послуг.5) При стягненні моральної шкоди з таких сум мають бути утримані податки та збори відповідно до норм податкового законодавства.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно з Актом № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, щодо ОСОБА_1 , складений 14.02.2012 комісією з розслідування нещасного випадку ПАТ «КЗРК» (а. с. 7-8), за результатами нещасного випадку, який стався 10.02.2012, викладено такі обставини, за яких стався випадок: 10.02.2012 начальник дільниці № 10 ОСОБА_2 видав письмовий наряд на другу зміну (з 07:00 год. до 15:00 год.) ОСОБА_1 , який мав посвідчення на право управління електровозом, на навантаження гірничої маси у вагони та транспортування її по гор. 1190 м за допомогою електровоза № 10. Технічний нагляд здійснював гірничий майстер дільниці № 10 ОСОБА_3 . На початку зміни ОСОБА_3 оглянув робоче місце ОСОБА_1 , електровоз №10, місце навантаження в орт-заїзді 142 осі гор. 1190 м, та допустив його до виконання робіт згідно наряду. Близько 10:30 год. під час навантаження гірничої маси з рудовипускного вікна штрек-площадки в осях 142-146 гор. 1187 м у вагони, відбулося іскріння з-під кришки з боку розташування заднього двигуна електровоза №10. ОСОБА_1 вирішив оглянути задній двигун електровоза та з'ясувати причину іскріння. Він підняв кришку електровоза та, тримаючи її лівою рукою, почав оглядати задній двигун електровоза. Раптово кришка вислизнула з лівої руки і впала на праву руку ОСОБА_1 , яка знаходилась на рамі електровоза, в результаті чого він отримав травму 2, 3, 4 та 5 пальців правої кисті. Комісія встановила, що орт-заїзд знаходиться у задовільному стані, електровоз - у технічно справному стані, машиніст ОСОБА_1 під час огляду двигуна електровоза не подбав про особисту безпеку та здоров'я. Сам позивач також зазначений у вказаному Акті як особа, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці: порушив вимоги п. 1.13. «Інструкції про охорону праці № 70 для машиніста електровозу», ст. 14 Закону України «Про охорону праці» (п. 10 Акта, а. с. 8 зворот).
Аналогічні обставини зазначені в Акті проведення розслідування нещасного випадку, що стався 10.02.2012 о 10:30 год (а. с. 10-12).
Згідно з довідкою про ступінь втрати професійної працездатності серії 10 ААА № 009852 11.04.2012 позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності, визначено потребу у додаткових видах допомоги: медикаментозне лікування, оперативне лікування; зазначено про дату переогляду 01.05.2013 (а. с. 5).
У 2013 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії АБ № 0004102 від 23.10.2013, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01.11.2014 (а. с. 5 зворот).
У 2014 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії 12 ААА № 003601 від 17.12.2014, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01.11.2016 (а. с. 6).
Довідку про результати переогляду у 2016 році позивач суду не надав, як і будь-які інші довідки про повторні переогляди, починаючи з 2016 року.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності 12 ААА № 010539 від 09.02.2023, долученою відповідачем до свого відзиву, на підставі Акта огляду МСЕК № 236 ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно, одноразові (а. с. 56).
Згідно з відомостями Трудової книжки позивача (а. с. 18-20) з 03.03.2008 по 01.11.2012 він працював машиністом навантажувальних машин на підземних роботах 4 розряду дільниці №10 шахти «Октябрська» відповідача. 01 листопада 2012 року його було звільнено за прогул без поважних причин. Надалі в період з 12.11.2013 до 16.05.2022 він працював охоронником, слюсарем-ремонтником, майстром дільниці, механіком на різних підприємствах.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 3, 4 зазначеної статті, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці; забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, роботодавець повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, серед яких - принцип пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.
Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. 237? КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці - це зона відповідальності працедавця.
Водночас у працівника є своя зона відповідальності: дотримання умов з охорони та безпеки праці в тій частині, за яку він сам відповідає. Зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник, серед іншого, зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Нормами Кодексу законів про працю України також передбачені аналогічні обов'язки працівника. Так, статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; статтею 159 - обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.
Як встановив суд з наданих доказів, Актів про нещасний випадок та проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, сам позивач винуватий у цьому випадку, оскільки під час огляду двигуна електровоза не подбав про особисту безпеку та здоров'я; допустив порушення вимог законодавства про охорону праці: порушив вимоги п. 1.13. «Інструкції про охорону праці № 70 для машиніста електровозу», ст. 14 Закону України «Про охорону праці» (а. с. 8 зворот, 11-12). Інших причин і винуватців нещасного випадку не встановлено.
Відомостей про незгоду та/або оскарження зі складеними за результатом нещасного випадку актами та, відповідно, зафіксованими у них обставинами та висновками комісії позивач не надав.
Разом з тим суд враховує положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Нещасний випадок, який став підставою для звернення з позовом у цій справі, пов'язаний з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Нещасний випадок стався у 2012 році, суду надані докази на наявність втрати професійної працездатності в розмірі 10% станом на 2012-2014 роки (довідки, а. с. 5-6). У довідках МСЕК від 23.10.2013 та 17.12.2014 зазначено про те, що ОСОБА_1 не потребує медичної та соціальної допомоги. У довідці МСЕК від 17.12.2014 призначена дата переогляду 01.11.2016. Водночас позивач довідку за результатами цього переогляду не надав. Отже, відомостей про стан здоров'я та наслідки травм, пов'язаних з нещасним випадком, про який йдеться, за період з грудня 2014 року до моменту звернення з позовом до суду в березні 2025 року суду не надано. Оцінюючи цю обставину в сукупності з наявністю довідки МСЕК щодо позивача від 09.02.2023, наданої відповідачем, в якій зафіксовано встановлення йому втрати професійної працездатності 20% первинно, з обставиною роботи позивача в період з 12.11.2013 до 16.05.2022 за робочими спеціальностями (в тому числі слюсарем-ремонтником, механіком), суд враховує таке.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, передбачений також ст. 81 ЦПК України.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявлена у цій справі моральна шкода пов'язується з нещасним випадком 2012 року та наслідками для здоров'я, пов'язаними з ним. Водночас наслідки для стану здоров'я, які тривають після 2014 року аж дотепер, як про це стверджує у позові позивач, він суду не довів. Не скористався можливістю відповісти на аргумент відповідача про встановлення позивачу у 2023 році втрати професійної працездатності первинно. Не з'явився в суд для надання пояснень та висловлення заперечень, хоча розгляд справи був призначений з викликом сторін. У зв'язку з цим суд критично ставиться до тверджень позивача про наявні моральні страждання.
Отже, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заподіяної йому моральної шкоди та наявність підстав для відмови в задоволенні позову. У зв'язку з цим інші аргументи відповідача (про розмір шкоди, стягнення її з урахуванням/без урахування податків) суд не оцінює.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, заявлені витрати на правничу допомогу покладаються на самого позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 62, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ідентифікаційний код 00191307, місцезнаходження: 50028, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А.
Повний текст рішення суду складено та підписано 30 квітня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець