Справа № 212/3679/25
2/212/2620/25
29 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Заборський Олександр Валентинович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
Адвокат Заборський Олександр Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працював з 10.07.1997 року по 12.03.2024 року в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 30.07.2024 року йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності третя група інвалідності, з наступним переоглядом 10.06.2026 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров'я, який Він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту його життя. Через хворобу Позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, та його дітям, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані, в тому числі Він не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Життя Позивача змінилося назавжди, повна реабілітація неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності, постійно лікуватись, спричиняє йому моральні страждання.. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 480 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.04.2025 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Сторона відповідача скористалася правом подання відзиву в якому просили відмовити в позові в повному обсязі. Звернули увагу, що професійні захворювання відповідно до даних профмаршруту виникли за наслідками роботи позивача також на шахті ім. Фрунзе ПрАТ “Суха Балка». Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 212/7682/24, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2025, вже стягнуто з ПрАТ “Суха Балка» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 210 000 грн.. Вказали, що обов'язок створити безпечні умови праці не є абсолютним. В певних умовах виключити наявність шкідливих виробничих факторів не є можливим з огляду на специфіку виробничого процесу, пов'язаного з видобутком корисних копалин підземним способом, тому від роботодавця вимагається здійснювати превентивні заходи, які максимально зменшують негативний вплив цих факторів. Наявність на робочому місці шкідливих факторів свідчить не про протиправність дій роботодавця, а про особливості виробничого процесу, за яких неможливо такі фактори повністю усунути. Акцентували увагу суду, що у позивача фактична тривалість робочого дня була скорочена, позивач забезпечувався засобами колективного та індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм. Отже, роботодавець здійснював всі заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров'я позивача відповідно до вимог законодавства. Вважають розмір заявленої до компенсації моральної шкоди в розмірі 480 000,00 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості, не враховує розміру присудженої компенсації у подібних спорах і має за мету безпідставне збагачення позивача. Позивач не наводить аргументів щодо тяжкості вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, що зумовили його моральні страждання. З огляду на те, що стійка втрата працездатності позивачу встановлена лише 30.07.2024 тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках за такий нетривалий період часу є мінімальною. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу Позивач в позові зазначає, що він поніс судові витрати у зв'язку з розглядом справи, а саме: на надання правничої допомоги в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн., акт, розрахунок, квитанція, додаються до матеріалів справи. Вважаємо, що заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом. Для адвоката Заборського О.В. участь у цій категорії є постійною, справа не являє собою значної складності, обсяг та перелік доказів по справі є сталими. Зважаючи, що до подачі позову до АТ “Кривбасзалізрудком» позивач вже подав аналогічний позов до ПрАТ “Суха Балка» і справа № 212/7682/24 вирішена судом, де брав участь цей же адвокат, у цій справі адвокат не збирав докази (докази у справах є тими ж самими), не аналізував додаткову судову практику і по суті не складав нового позову, оскільки у позові до нашого підприємства містяться описки, що залишились від позову, поданого до іншого підприємства. У той же час згідно договору та акту наданих послуг адвокат зазначає, що ним надані послуги вартістю 1500 грн, які полягають у попередньому опрацювання матеріалів та законодавчої бази, яка регламентує спірні правовідносини, 1500 грн. - за підготовку правової позиції та збір доказів. Також вважаємо необгрунтованими інші заявлені послуги, зокрема 2000 грн. за судове представництво у справі, що розглядається без випклику сторін. З огляду на зазначене, сума витрат на правничу допомогу не може бути стягнута у заявленому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (а.с. 7-9 зворотній).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.05.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: Відповідно до п.18 Акту причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 слугувало наступне: - Важкість праці: робоча поза - незручна 45 % тривалості зміни при допустимій до 25%, вимушена -30% тривалості зміни при допустимій 10%, нахил тулуба -153 при 51- 100 кількість разів за зміну, згідно з Державними санітарним нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 р. № 248. - Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1,65-1,75 рази згідно з «Гігієничними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 14.07.2020 року № 1596 і складала 4,92 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць (а.с. 12-14).
Відповідно до висновку МСЕК від 30.07.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності (з яких: 35% радикулопатія, 25% ХОЗЛ) з наступним переоглядом 10.06.2026 року, третя група інвалідності ( а.с. 28-28 зворотній).
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60 % та встановлення третьої групи інвалідності з наступним переоглядом у 2026 році, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, стягнення моральної шкоди з іншого підприємства внаслідок професійного захворювання, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 200000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2000 гривень.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 витрати,пов'язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов'язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються з гідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги від 30.07.2024 року (а.с. 21-22 зворотній); розрахунок витрат на правничу допомогу на загальну суму 8 000 гривень з детальним описом виконаних робіт: консультація - 2 години по 500 гривень= 1000 грн., попереднє опрацювання матеріалів - 3 години по 500 грн.= 1500 гривень; підготовка правової позиції - 3 години по 500 гривень= 1500 грн., складання позовної заяви - 4 години по 500 гривень= 2000 гривень; судове представництво ( подання позову до суду, подання процесуальних заяв) 2 години - 1000 гривень = 2000 гривень (а.с. 23); прибутковий касовий ордер про сплату Гуцалом Д.Д. на підставі договору про надання правової допомоги від 30.07.2024 суми 8 000 гривень (а.с.28)
У зв'язку з тим, що судом постановлено ухвалу про розгляд справи без виклику учасників справи адвокатом Заборським О.В. не здійснювалося судове представництво в суді протягом 2 годин - вартість години якого складає 1000 грн. на загальну суму 2000 гривень, отже задоволенню не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У той же час, надані послуги, щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається судом, а тому згідно з процесуальним законом, не є обов'язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку. Суд критично оцінює час, витрачений адвокатом на попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, оскільки: у позовній заяві немає посилань на судові рішення, що не може свідчити про надання даних послуг клієнту. Таким чином, дані послуги задоволенню не підлягають.
Виокремлення адвокатом послуги «підготовка правової позиції, збір доказів, перевірка а підготовка документів» 3 години на суму 1500 грн. як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки, написання позовної заяви» до суду, а тому визначення оплати на суму 1500 грн. є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.
Таким чином, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, колегія суддів дійшла висновку, про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Заборський Олександр Валентинович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення складено 29.04.2025 року.
Суддя: І. Б. Чайкін