Справа № 212/11925/24
2/212/807/25
28 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енерігії,-
Позивач Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ “Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду із вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АТ “Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, яке відповідно до положень Житлового кодексу УРСР, Закону України “Про житлово-комунальні послуги», “Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів. Позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання відповідачів: АДРЕСА_1 . Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення за вищевказаною адресою, відповідачі внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту послугу мають заборгованість за період з 01 листопада 2017 року по 30 вересня 2024 року у розмірі основного боргу 28427,71 грн., плата за абонентське обслуговування становить 280,62 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів, а також зв'язку із невиконанням відповідачами обов'язку щодо сплати заборгованості, просить стягнути з останніх суму інфляційних витрат у розмірі 4846,57 грн., 3% річних у розмірі 1596,43 грн., пеню у розмірі 422,24 грн., а також судові витрати.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідачів надійшли заяви про застосування строку позовної давності, у якіх вказано, що позивач був значно пропущений строк позовної давності. Крім того, розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені суперечать ст.258 ЦК України і тезам позивача у позовній заяві, оскільки типовим договором, який розміщений на сайті АТ “Криворізька теплоцентраль» не передбачено стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 01 листопада 2017 року по 01 грудня 2021 року в частині стягнення основного боргу за тепло, інфляційних втрат, 3 % річних та пені, а також скасувати та не стягувати з відповідачів заборгованість у розмірі 21636,76 грн., з яких: 15130,84 грн. - основний борг, 4612,04 грн. - інфляційні втрати, 1540,14 грн. - 3 % річних, 353,74 грн. - пеня на підставі пропущення строку позовної давності.
Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, у яких вказано, що згідно розрахунку заборгованості відповідачами було здійснено часткову оплату за послугу з централізованого опалення, що свідчить про визнання боргу, а тому перебіг позовної давності перервався. Крім того, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ “Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року і станом на дату подання позовної заяви строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги не сплинув, постійно переривався та продовжився на строк дії карантину. Позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних, інфляційних втрат, які нараховані на суму несплаченої заборгованості і вказані суми нараховані за період до набранням чинності Постанови КМУ від 05 березня 2022 року № 206. Оскільки місто Кривий Ріг не є територією ведення бойових дій або окупованою територією, а типовим індивідуальним договором передбачено можливість нарахування пені з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плату за послуги, АТ “Криворізька теплоцентраль» має правові підстави здійснити нарахування пені і штрафів на заборгованість з плати житлово-комунальних послуг з 30 грудня 2023 року. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року “Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства “Криворіжтепломережа» до Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста (а.с.11).
Згідно Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03 вересня 2013 року за № 532, ДП “Криворізька теплоцентраль» доручено прийняти функції забезпечення теплової енергією (опалення та гаряче водопостачання) від КПТМ “Криворіжтепломережа» у Довгинцевському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста, прийняти на балансовий облік об'єкти теплопостачання у зазначених районах міста в порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с.10 зворот).
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і вказана квартира перебуває на обслуговування в АТ “Криворізька теплоцентраль» на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги з постачання теплової енергії.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
АТ “Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Відповідно до приписів норм Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Закону України “Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року (які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин) - між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
За частиною третьою статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
01 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі - Закон № 1060). Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Так, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Судом встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування АТ “Криворізька теплоцентраль» 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті: https://tec.dp.ua Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а отже в розумінні ч.5 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 03 грудня 2020 року, між АТ “Криворізька теплоцентраль» та відповідачами з 01 листопада 2021 року укладено Типовий індивідуальний договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Статтею 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наданими представником позивача актами підтверджено факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 період з жовтня 2017 року по березень 2024 року (а.с.18-24).
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже також є споживачами послуг теплопостачання та суб'єктами, які мають здійснювати оплату за надані послуги у заявлений період.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з листопада 2017 року по вересень 2024 року, по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 розмір заборгованості за послуги централізованого опалення складає 28424,71 грн., плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року складає 280,62 грн. (а.с.16).
Щодо доводів відповідачів про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
За нормами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачами в січні - лютому 2018 року, в січні 2019 року, в травні 2019 року, та в грудені 2019 року частково здійснювалась оплата за надані послуги з теплової енергії, всього на загальну суму 5021,74 грн. При цьому останній платіж був здійснений в грудні 2019 року на суму 109,95грн., а отже вказані дії свідчать про визнання відповідачами свого обов'язку щодо сплати наданих послуг, а також переривання строку позовної давності.
З огляду на останній платіж, здійснений в грудня 2019 року, загальний трирічний строк позовної давності для позивача мав сплинути 31 грудня 2022 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ “Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У пункті 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Із цим позовом АТ “Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду 05 грудня 2024 року, однак враховуючи, що пунктом 12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги перервався сплатою відповідачами боргу і мав закінчитись 31 грудня 2022 року під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з листопада 2017 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідачів солідарно суму заборгованості за період з листопада 2017 року по вересень 2024 року у розмірі 28427,71 грн., а також плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року у розмірі 280,62 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Крім того, п.45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року “Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в такій редакції: “ установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285)».
Таким чином, до періоду нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року, підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в редакції чинній до 29 грудня 2023 року, а саме до внесення вищенаведених змін, оскільки на території міста Кривий Ріг не ведуться бойові дії.
Представник позивача посилався на нарахування відповідачам інфляційних збитків, 3 % річних та пені в поза межами строку дії вказаної постанови, проте як вбачається з наданих розрахунків, позивачем нараховано інфляційні збитки, 3 % річних та пеню за період з листопада 2017 року по квітень 2024 року без виключення періоду дії постанови КМУ.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача за період з листопада 2017 року по 23 лютого 2022 року та з січня 2024 року по квітень 2024 року інфляційні втрати у розмірі 4267,95 грн., 3 % річних у розмірі 1417,44 грн., а також пеня у розмірі 204,59 грн. (а.с.14-15).
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 2944,99 грн. (34598,31 грн. * 3028 грн. / 35573,56 грн.), а саме по 1472,50 грн. з кожного (2944,99 грн. / 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.25, 625, 901, 903 ЦК України, Закону України “Про теплопостачання», ст.ст.16, 20, 21, 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енерігії - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з листопада 2017 року по вересень 2024 року у розмірі основного боргу 28427 гривень 71 копійку, плату за абонентське обслуговування у розмірі 280 гривень 62 копійки, інфляційні втрати у розмірі 4267 гривень 95 копійок, 3 % річних у розмірі 1417 гривень 44 копійки, пеню у розмірі 204 гривні 59 копійок, а всього 34598 (тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 31 копійку.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 50 копійок з кожного.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не визначено, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 30 квітня 2025 року.
Суддя: М.Д. Власенко