Справа № 175/13692/24
Провадження № 2-а/175/106/24
Іменем України
28 квітня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
за участі секретаря - Кальченко Ю.О.,
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовних вимогах просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1482 від 29.08.2024 року.
Обґрунтувала свою заяву тим, що Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №1482 від 29.08.2024 року притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кодексу України Про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17000,00 грн.
Позивач перебуває на військовому обліку у Відповідача з 04.09.2009 року.
Законодавчо визначено три способи оновлення даних: через органи ТЦК та СП; через органи ЦНАП; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (електронний застосунок «Резерв+).
Через свої релігійні переконання Позивач не отримував реєстраційний номер облікової картки платників податків, про що зроблена відмітка у паспорті. У зв'язку із цим Позивач позбавлений оновити свої дані через органи ЦНАП та електронний застосунок «Резерв+», оскільки для оновлення даних цими способами обов'язково передбачають наявність РНОКПП.
Неналежність умов особистого відвідування закладу відповідача обумовлюється постійними чергами та неможливістю прийняття відповідачем громадян під час сигналу «Повітряна тривога».
Ці обставини, на думку позивачки, роблять неможливим належне виконання вимог закону.
Позивач вважає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимим доказами факт порушення Позивачем правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Стверджує, що протоколом № 1482 від 27.08.2024 року не зазначено дати та місця скоєння адміністративного правопорушення. Ця обставина позбавляє можливості встановлення дати складання протоколу з урахуванням вимог передбачених частиною 2 ст. 254 КУпАП, відповідно до якої протоколи про адміністративні правопорушення складаються протягом 24 годин. Окрім цього, протокол не містить прізвищ свідків. Ці обставини вказають на те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена лише на підставі протоколу, який, в свою чергу, оформлений з порушенням норм ст. 254 КУпАП.
Позивачка вказує, що є матір'ю двох дітей у шлюбі не перебуває. Для неї 17000,00 грн. штрафу за правопорушення, яке було вчинено, яке виражається у неможливості відвідуванні установи відповідача під час сигналу «Повітряна тривога» та великими чергами через це, є непід'ємною сумою. Тому просить суд при розгляді питання скасування постанови прийняти зазначену обставину до уваги.
Відповідач ознайомившись із позовною заявою, надав до суду відзив, в якому заперечують позовні вимоги та просять суд залишити позов без задоволення. Оскаржувану постанову просять не скасовувати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовну заяву та просила її задовольнити посилаючись на доводи, які зазначенні в позовній заяві та всіх процесуальних документах, які містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні представник відповідача не з'явився. Клопотань не надавав. Про час та місце був належним чином повідомлений.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №1482 від 29.08.2024 року притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кодексу України Про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17000,00 грн.
Позивач перебуває на військовому обліку у Відповідача з 04.09.2009 року.
Так, 18.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, відповідно до абз. 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Відповідно абзацу 5 вказаного підпункту, у разі перебування на території України вищевказані дані уточнюються шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Законодавчо визначено три способи оновлення даних: через органи ТЦК та СП; через органи ЦНАП; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (електронний застосунок «Резерв+).
Через свої релігійні переконання Позивач не отримувала реєстраційний номер облікової картки платників податків, про що зроблена відмітка у паспорті. У зв'язку із цим Позивач позбавлений оновити свої дані через електронний застосунок «Резерв+», оскільки для оновлення даних цими способами обов'язково передбачають наявність РНОКПП.
Неналежність умов особистого відвідування закладу відповідача обумовлюється постійними чергами та неможливістю прийняття відповідачем громадян під час сигналу «Повітряна тривога».
Ці обставини, на думку позивачки, роблять неможливим належне виконання вимог закону.
Проте, суд не може із цим погодитись, оскільки неможливість оновлення даних через електронний застосунок «Резерв+», внаслідок відсутності РНОКПП не є поважною підставою для невиконання умов законодавства України, зокрема, коли є можливість оновлення даних альтернативними засобами.
Позивачка у судовому засіданні вказала, що наразі проживає у м. Києві, а відповідно до вищезазначеного дані уточнюються шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання.
Тобто, позивачка не була позбавлена можливості оновити дані шляхом звернення до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимим доказами.
Так, відповідно до ст. 254 КУпАП Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Стаття 256 КУпАП зазначає про зміст протоколу про адміністративне правопорушення. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). При цьому, самостійно встановити вказані відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності суд позбавлений можливості, оскільки, по-перше, суд не може перекласти на себе повноваження посадової особи уповноваженої на складання відповідного протоколу, що в противному випадку призведе до порушення принципу рівності сторін процесу, по-друге, в матеріалах цієї справи немає відповідних даних, які б дозволили це зробити.
Згідно із статтею 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України та діє по даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, зобов'язані (у тому числі але не виключно) виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Військовозобов'язана громадянка ОСОБА_1 перебуває на обліку. Відповідно до інформації яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів протягом 60-днів (з 18.05.2024 по 17.07.2024) адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані не оновив (уточнив).
Таким чином громадянин порушив вимоги ч. 1, абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 254 визначено що, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто 27.08.2024 року виявлено (встановлено) особу правопорушника та складено протокол № 1482, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Висновок позивача про наявність «сумніву у вчиненні правопорушення» суперечить основним засадам та принципам таким як охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, зафіксовано в оскаржуваній постанові та наданих доказах стороною відповідача, безумовно свідчать про порушення позивачем зазначеної статті КУпАП.
Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова не підлягає скасуванню, а дії відповідача є правомірними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Бойко