Справа №173/599/24
Провадження №2/173/85/2025
16 квітня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» і Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування -,
26.02.2024 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом до відповідачів, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» і Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора.
01.03.2024 і 07.03.2024 року отримані довідки про реєстрацію місця проживання відповідачів - фізичних осіб.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 31.05.2024 року.
14.06.2024 року проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 25.11.2024 року.
25.11.2024 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 18.02.2025 року.
18.02.2025 року справа не розглядалась в зв'язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2025 року
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України
Згідно поданої позовної заяви позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера -А1, площею 36.1 кв.м., з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті чоловіка, Філічкіна, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 .
На день смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі і із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В період шлюбу в них народилось двоє дітей ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 .
В 1991 році її чоловік отримав акт розбивки житлового будинку літ А-1. Будинок був збудований ними господарським способом. Проте за життя її чоловік право власності на будинок не оформив. Правовстановлюючий документ не отримав.
Після смерті чоловіка вона звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок, але постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори від 13.12.2023 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що й стало підставою звернення до суду.
В судове засідання позивачка і представник позивачки не з'явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі .
Відповідачі ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, згідно поданих заяв позовні вимоги визнали.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, представник КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» і державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явились про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із спадкових правовідносин та правовідносин власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності порядку спадкування, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16, ЦК України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть і копією свідоцтва про укладення шлюбу.
На день смерті ОСОБА_5 , залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі і із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За доводами позивачки в 1991 році її чоловік отримав акт розбивки житлового будинку літ А-1. Будинок та господарські споруди були збудовані господарським способом згідно даних технічного паспорта на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 в 1992 році. Проте за життя спадкодавець право власності на будинок не оформив. Правовстановлюючий документ не отримав.
Після смерті ОСОБА_5 , позивачка звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок, але постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори від 13.12.2023 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що підтверджується копією постанови нотаріуса.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
За доводами позивача судом встановлено, що ОСОБА_5 за життя господарським способом побудував господарські будівлі і споруди, на виділеній йому під забудову земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 але право власності на будинок не оформив та правовстановлюючого документу не отримав.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово проінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцем знаходження об'єкта будівництва.
Механізм прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та їх інженерних мереж визначено наказом Мінрегіону від 24.06.2011 року № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та П категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».
Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Порядку - документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складаний за результатами технічної інвентаризації.
Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що будинок та господарські споруди були побудовані в 1992 року, що підтверджується даними технічного паспорта на будинок, відповідно введення його в експлуатацію не потребується, так як на будинок складений технічний паспорт за результатами технічної інвентаризації.
Також судом встановлено, що будівництво будинку та господарських споруд було здійснено на підставі дозвільних документів, а саме: проекту забудови земельної ділянки, креслення до акту встановлення меж, проекту забудови земельної ділянки, акту розбивки житлового будинку та господарських споруд, висновку по відведенню земельної ділянки під будівництво, акту вибору земельної ділянки під будівництво житлового будинку і особистого підсобного господарства. Тобто судом встановлено, що будівництво житлового будинку та господарських споруд не є самочинним будівництвом, так як для будівництва спадкодавець отримав всі необхідні дозвільні документи.
Таким чином за життя у покійного ОСОБА_5 виникло право власності на зазначений вище спадковий будинок в результаті його побудови. Та даний будинок входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.
Судом встановлено, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_5 , та спадкоємцем першої черги. Іншими спадкоємцями першої черги є діти померлого і позивачки - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 які протягом встановленого строку подали нотаріусу заяви про відмову від спадщини, що залишилась після смерті їх батька, ОСОБА_5 . Крім того відповідно до матеріалів спадкової справи № 566/2009, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачці видане свідоцтво про право на спадщину, на інше майно, яке залишилось після смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності , суд приходить до висновку що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачкою способом захисту порушених прав.
Понесені позивачем судові витрати в сумі 1 211.20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, оскільки суд не вбачає вини відповідачів у порушенні прав позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 03341842, юридична адреса: 51600 вул. Театральна, 16 м. Верхньодніпровськ Кам'янського району Дніпропетровської області, і Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, юридична адреса: 51931 вул. Степана Бандери, 43-А м. Дніпро Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера -А-1, загальною площею 36.1 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211.20 грн. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 16.04.2025 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 30.04.2025 року
Дата набрання законної сили: 17.05.2025 року