154/160/25
2/154/474/25
29 квітня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
при секретарі судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.01.2025 позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 03.04.2024-110003665 від 03.04.2024 (далі по тексту - кредитний договір) в розмірі 10 980,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.04.2024 між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 62 календарних дні, зі сплатою процентів із розрахунку 2% за один день користування кредитом протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу та 2,5% за один день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».
Свої зобов'язання позивач виконав повністю надавши відповідачу кредит. Однак відповідач не повернув своєчасно грошові кошти. Станом на 03.06.2024 відповідач має заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить 10 980,00грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, по процентам в розмірі 5080,00 грн, неустойки в розмірі 1900,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою суду від 06.02.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти винесення у справі заочного рішення.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги визнав частково у розмірі 4000,00 грн - тіло кредиту.
Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020р. № 127/33824/19.
Судом встановлено, що 03.04.2024 між сторонами був укладений кредитний договір № 03.04.2024-110003665, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн на 62 календарних дня (первинний період користування кредитом - 31 день з дня його надання, черговий період користування кредитом - кожні наступні 31 днів з дня закінчення первинного періоду) зі сплатою процентів із розрахунку 2% за один день користування кредитом протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу та 2,5% за один день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Пунктом 15 кредитного договору встановлено нарахування неустойки у розмірі 100 грн. за кожний день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджено квитанцією з системи оплати «LIGPAY» про те, що 03.04.2024 о 22:16, відповідно до договору № 03.04.2024-110003665, було успішно перераховано кошти в розмірі 4000,00 грн на платіжну картку клієнта 516915*30, ID платежу 2445461407.
Вказані обставини відповідачем також не заперечуються.
В той же час, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, порушив строки погашення кредиту та відсотків за його користування.
З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості відповідача, остання становить 10 980,00грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, по процентам в розмірі 5080,00 грн, неустойки в розмірі 1900,00 грн
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 03.04.2024-110003665.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу в розмірі 4000,00 грн та проценти за час користування кредитом в розмірі 5080,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає таке.
Як вже вказувалося вище, у пункті 13 кредитного договору № 03.04.2024-110003665 (кредитної лінії) визначено, що неустойка становить 100 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором у сумі 1900,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2003,32 грн.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 263-268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 554, 549, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.04.2024-110003665 від 03.04.2024 у розмірі 9080 (дев'ять тисяч вісімдесят) гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2003,32 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.М.ЛУТАЙ