29 квітня 2025 року
м. Київ
справа №2-а-256/08
адміністративне провадження № К/990/9311/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби,-
У квітні 2007 року до суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура, далі - відповідач-1), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора, далі - відповідач-2), в якому позивачка просила:
- скасувати наказ № 131 від 03 квітня 2007 року за підписом прокурора області Галкіна О.Б. про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури області з моменту звільнення;
- стягнути з прокуратури Одеської області заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- стягнути з прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. солідарно;
- постановити окрему ухвалу.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року позов задоволено частково, а саме:
- скасовано наказ прокурора Одеської області № 131 від 03 квітня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з 03 квітня 2007 року;
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733,81 грн.
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року виправлено описку в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, зазначивши, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційні скарги Прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України задоволено, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року і ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2010 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін, а ухвалою від 31 грудня 2010 року відмовив у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року в цій справі.
08 жовтня 2020 року Європейським судом з прав людини постановлено рішення у справі "Горяйнова проти України", заява № 41752/09, яке набуло статусу остаточного 08 січня 2021 року.
04 лютого 2021 року позивачка звернулась до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 квітня та 31 грудня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивачка послалася на рішення ЄСПЛ у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09), ухвалене 08 жовтня 2020 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 заяву про перегляд судових рішень задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-256/08 і закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій ставилась вимога про стягнення додаткового відшкодування вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 задоволено.
Закрито касаційне провадження № К/990/11143/22 за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в частині залишення без змін постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 залишено без змін.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишено без задоволення апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура) та Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора), в частині вимог про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Змінено постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині обрахованої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.".
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 2-а-256/08 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду шляхом подання до Суду касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
04 березня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить поновити строк на подання касаційної скарги, оскільки його пропуск відбувся з поважних причин. Вирішити питання про відкриття касаційного провадження з наступним вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї касаційної скарги, скасувати наступні судові рішення: постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року. Постановити нове рішення за позовною заявою ОСОБА_1 про поновлення трудових відносин на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та перелічити судові рішення, які оскаржуються, вимоги до касаційного суду в межах повноважень, визначених ст. 349 КАС України та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
31 березня 2025 року від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, надійшла касаційна скарга (нова редакція).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що заявником процитовано пункти 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак позивачкою жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
Також, під час перевірки матеріалів уточненої касаційної скарги встановлено, що вона подана без додержання вимог частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
Так, перевіркою змісту поданої касаційної скарги (нова редакція), установлено, що позивачка у резолютивній частині касаційної скарги просить:
"Прийняти і відкрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
Вирішити питання про відкриття касаційного провадження з наступним вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду.
За результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї касаційної скарги, скасувати наступні судові рішення:
- постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року;
- постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року;
- постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року.
Постановити нове рішення за позовною заявою ОСОБА_1 про поновлення трудових прав на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року - restitutio in integrum, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення".
Отже, фактично в прохальній частині викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, скаржницею будь-яких вимог до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, як суду касаційної інстанції не викладено, як і не зазначено правових підстав для перегляду в касаційному порядку постанови Верховного Суду від 04 червня 2024 року.
Як вже зазначалось Судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено статтями 346, 347 КАС України.
Разом із цим такий порядок може бути реалізований лише в межах відкриття касаційного провадження на зазначене скаржником судове рішення.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржницею не усунуто, а саме не надано касаційну скаргу в якій чітко перелічено судові рішення, які оскаржуються до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відповідно до пункту 3 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов