17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25870/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року (головуючий суддя Прудник С.В.)
в адміністративній справі №160/25870/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 25.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які оформлені листом “Про направлення рішення» від 24.03.2024 року №0400-0100226-8/57887, щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи (з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року; з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року; з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року; з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року; з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року) - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада; (з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року) на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська» - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи (з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року; з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року; з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року; з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року; з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року) - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада; (з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року) на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме з 14.03.2024 року.
Позовні вимоги вмотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи (з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року; з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року; з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року; з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року; з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року) - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада; (з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року) на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи:
з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року;
з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року;
з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року;
з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року;
з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року) - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада;
з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року - на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська».
При цьому, не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання дій протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які оформлені листом “Про направлення рішення» від 24.03.2024 року №0400-0100226-8/57887, щодо не зарахування позивачці періодів роботи:
з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року;
з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року;
з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року;
з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року;
з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року) - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада;
з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року - на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська», оскільки достатнім захистом порушеного права є визнання судом протиправним та скасування відповідного спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги позивачки про зобов'язання відповідача призначити з 14.03.2024 року пенсію за віком, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що до страхового стажу Позивачки не зараховано періоди роботи:
з 05.09.1989 - по 31.12.1989;
з 16.09.1992 - по 14.04.1993;
з 31.04.1993 - по 17.01.1994;
з 18.01.1997 - по 14.04.2000;
з 01.07.2000 - по 08.08.2001 - в КСП ім. «Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада;
з 01.01.2024 - по 13.03.2024 - на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці «Шахта «Дніпровська», оскільки, відповідно до Архівної довідки від 22.12.2021 № К-30, Позивачка не значиться в книгах обліку розрахунків праці за періоди роботи з 05.09.1989 - по 31.12.1989; з 16.09.1992 - по 14.04.1993; з 31.04.1993 - по 17.01.1994; з 18.01.1997 - по 14.04.2000; з 01.07.2000 - по 08.08.2001. Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) відсутня інформація про нарахований дохід та сплачені внески з 01.07.2000 по 08.08.2001.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , 04.02.1964 року, звернулася 14.03.2024 року до територіального органу Пенсійного фонду України (відділу (сектор) обслуговування громадян (сервісний центр) у м. Дніпро) з заявою про призначення пенсії за віком (заява зареєстрована за №12217).
Відповідач, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, розглянув заяву позивачки та додані до неї документи та прийняв рішення №047350006408 від 22.03.2024 року, яким відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивачка вважає протиправним вказане рішення відповідача. Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч.4 ст.24 ЗУ № 1058-IV).
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 зазначено наступне (а.с. 18):
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 14.03.2024.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявниці 60 років 1 місяць 10 днів.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
Страховий стаж особи становить 29 років 0 місяців 12 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік.
Надаючи оцінку висновкам, що зазначені в рішення відповідача №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, трудова книжка позивачки та записи цієї трудової книжки щодо стажу роботи позивачки не викликають сумнів.
Так, записами трудової книжки позивачки НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 , працювала в КСП ім. «Чкалова» з 05.09.1989 по 08.08.2001 на посаді вихователя в дитячому саду - записи в трудовій книжці №8-10 (а.с. 21-27).
Отже, трудовою книжкою підтверджується, що позивачка дійсно в період:
з 05.09.1989 по 31.12.1989;
з 16.09.1992 по 14.04.1993;
з 31.04.1993 по 17.01.1994;
з 18.01.1997 по 14.04.2000;
з 01.07.2000 по 08.08.2001 - працювала на посаді вихователя дитячого сада.
Крім того, в Архівній довідці від 26.01.2022 №К-30 зазначаються відомості про стаж/вихододні та заробітну плату гр. ОСОБА_1 за період з 05.09.1998 по 08.08.2001, (а.с. 42, 42 з/с).
Відповідач, в відзиві на апеляційну скаргу та в апеляційній скарзі зазначає, що позивачка не значиться в книгах обліку розрахунків праці за період з 05.09.1998 по 08.08.2001.
Однак зазначене на дає підстав для позбавлення позивачки права на пенсію, оскільки основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка.
Як наслідок, спростовуються доводи відповідача про відсутність підстав для врахування вказаного періоду роботи, а саме з 05.09.1998 по 08.08.2001.
Щодо зарахування періоду роботи позивачки:
з 01.01.2024 по 13.03.2024 - робота пробовідбірником контрольно-випробувальної дільниці «Шахта «Дніпровська», то колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в трудовій книжці позивачки зазначено:
- запис №15 від 01.10.2020 - прийнята пробовідбірником контрольно-випробувальної дільниці «Шахта ім. М.І. Сташкова», наказ №263-к від 30.09.2020;
- запис №16 від 01.03.2021 - переведена пробовідбірником контрольно-випробувальної дільниці «Шахта «Дніпровська», наказ №151-к від 26.02.2021;
Отже, з 01.03.2021 року позивачка продовжує працювати пробовідбірником контрольно-випробувальної дільниці «Шахта «Дніпровська».
Відповідач зарахував до трудового стажу позивачки період роботи з 01.10.2020 по 31.12.2023 року, натомість не обґрунтував не зарахування до трудового стажу позивачки періоду роботи з 01.01.2024 по 13.03.2024, отже цей період також підлягає врахуванню до трудового стажу, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записці в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повніші провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове 1 державне пенсійне страхування, і сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
В силу пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року (Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою Підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №172/178/17 (2-а/172/21/2017), в якій зазначається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано:
періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документика час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.
Аналіз вказаних положень Порядку №637 дає підстави для висновку, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У трудовій книжці НОМЕР_1 позивачки записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Водночас, відповідач має повноваження для здійснення відповідної перевірки щодо з'ясування питання щодо продовження роботи позивачки в період з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року) на посаді пробовідбірника контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська».
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350006408 від 22.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 05.09.1989 року по 31.12.1989 року; з 16.09.1992 року по 14.04.1993 року; з 31.04.1993 року по 17.01.1994 року; з 18.01.1997 року по 14.04.2000 року; з 01.07.2000 року по 08.08.2001 року - в КСП ім. “Чкалова» на посаді вихователя дитячого сада; та з 01.01.2024 року по 13.03.2024 року на посаді добірником контрольно - випробувальної дільниці “Шахта “Дніпровська».
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні. Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко