29 квітня 2025 року справа №200/7194/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя І інстанції Аляб'єв І.Г.), складеного в повному обсязі 19 листопада 2024 року, у справі № 200/7194/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 425 700,32 грн;
стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , 1982 року народження заборгованість з пенсії за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 425700,32 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 423 339,32 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 423 339 (чотириста двадцять три тисячі триста тридцять дев'ять) гривень 32 копійки.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначав, що нарахована на виконання рішення суду доплата станом на 24.10.2024 складає 423 339,32 грн, облікована в управлінні як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Зазначає, що питання виплати позивачу заборгованості за спірний період охоплюється рішенням суду по справі № 200/1452/23 та належить до предметі його виконання.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/7194/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 09.06.1998 року.
Відповідно до довідки від 31.08.2017 № 1426-85845 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2022 у справі №200/16086/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.11.2021 року №053130007949 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2017 №1697-УII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) від 27.10.2021 року щодо призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2017 №1697-УII та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2022 залишено без змін.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №200/1452/23 позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.03.2023 та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.03.2023 № 053130007949 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2021 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2017 № 1697-УII, з урахуванням висновків суду, зарахувавши ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, до страхового та до трудового (пільгового) стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, в розрахунку один місяць служби за три місяці, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 26 вересня 2017 року по 30 квітня 2018 року та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01 травня 2018 року по 10 вересня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
На виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/16086/24 та № 200/1452/23 ГУ ПФУ в Донецькій області призначено позивачу пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
07.09.2024 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про надання інформації щодо наявності наразі заборгованості із виплати пенсії, яка могла виникнути з 27.10.2021 по теперішній час. Також просив здійснити погашення такої заборгованості та надати інформацію щодо строків її погашення.
Листом від 04.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь № 26983-24001/Л-02/8-0500/24, де зазначено, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень суду за період з 27.10.2021 по 31.07.2023 у сумі 425700,32 грн обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів станом на 1 січня 2024 року. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження. На момент підготовки відповіді бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено.
Відповідно до витягу з програми ІКІС ПФУ вбачається, що сума боргу станом на день розгляду справи складає 423339,32 грн, оскільки в жовтні 2024 року позивачу проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в розмірі 2361,00 грн.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості по пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим шляхом стягнення з управління заборгованості по пенсії
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону №1697, підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч. 13 ст. 86 Закону №1697, за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Приписи Закону №1697 не визначають порядку здійснення пенсійних виплат прокурорам органом, на який покладається такий обов'язок.
Поряд з цим, приписи Закону №1697 порядку здійснення пенсійних виплат не встановлюють, тож слід звернутись до спеціального закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
На підставі статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Стаття 46 Закону № 1058 передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття “Закон України», на відміну від поняття “законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиплату пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, тому бездіяльність відповідача є протиправною і пенсійний орган зобов'язаний виплатити позивачу заборгованість з пенсії.
Є неприйнятними доводи апелянта, що даний спір виник у зв'язку із невиконанням судового рішення у справі № 200/1452/23.
Рішенням по справі № 200/1452/23 було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2021 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2017 № 1697-УII, з урахуванням висновків суду, зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, до страхового та до трудового (пільгового) стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, в розрахунку один місяць служби за три місяці, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 26 вересня 2017 року по 30 квітня 2018 року та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01 травня 2018 року по 10 вересня 2020 року.
Проте, предметом розгляду цієї справи є правомірність невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 423 339,32 грн.
Отже, в межах справи № 200/1452/23 не розглядалось питання нарахування та виплати позивачу заборгованості з пенсії, яка виникла після призначення пенсії і не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутній спір у зв'язку із невиконанням судового рішення у справі № 200/1452/23.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що невиплата пенсії позивачу заборгованості з пенсії за період з 27 жовтня 2021 року по 31 липня 2023 року у розмірі 423 339,32 грн., з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області- залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 200/7194/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць