28 квітня 2025 року справа №200/8231/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Самохвалова Сергія Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8231/24 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2024 року позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.
В позовній заяві представник позивача просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за несвоєчасне здійснення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд з 01 січня 2023 року. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасне здійснення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, починаючи з 01 січня 2023 року по час фактичної сплати відповідачем заборгованості за цими страховим виплатами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має інвалідність першої групи "Б", групу інвалідності встановлено безстроково за трудовим каліцтвом. Позивач є отримувачем страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд від Фонду соціального страхування.
Позивач вказав, що на виконання рішення суду у справі №200/6049/23 відповідач поновив виплату страхових виплат з вересня 2024, однак виниклу заборгованість з 01 січня 2023 за цими виплатами не сплатив.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8231/24 у задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що посилання окружного суду на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а, на думку представника позивача є недоречним, оскільки всі зазначені рішення Верховного Суду було ухвалено раніше, ніж рішення Верховного Суду у справах № 240/11882/19 та № 240/6583/20.
Тобто остання правова позиція Верховного Суду підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 .
Згідно довідки Міжрайонної психіатричної МСЕК серія 10 ААА № 028710 від 26.06.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено групу інвалідності перша “Б» з причини трудового каліцтва, ступінь втрати професійної працездатності 90% з 17.05.2015 безстроково, потреба у додаткових видах допомоги: постійний сторонній догляд, спеціальний медичний догляд.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі № 200/6049/23 скасовано; прийнято нове судове рішення; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату щомісячних страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, та виплатити заборгованість з 01 січня 2023 року.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплачує компенсацію за несвоєчасне здійснення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд з 01 січня 2023 року, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Приписами статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем соціальної допомоги, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а.
Яу встановлено судом першої інстанції з 01 серпня 2024 позивачу поновлено страхові виплати за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, заборгованість за період з 01 січня 2023 по 31 липня 2024 року в сумі 200550 грн. нарахована, але не виплачена.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки належні позивачу виплати не виплачено, то позовні вимоги позивача є передчасними і задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо посилання в рішенні суду першої інстанції на рішення Верховного Суду, які було ухвалено раніше ніж рішення Верховного Суду у справах № 240/11882/19 та № 240/6583/20. Тобто останньої правової позиції Верховного Суду, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача, колегія суддів зазначає наступне.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Колегія суддів звертає увагу, що в справі що розглядається, заборгованість по страховим виплатам не виплачено, а тому позовні вимоги щодо виплати компенсації втрати частини доходів є передчасними.
24 квітня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
В зазначених поясненнях представник позивача зазначає, що 16 квітня 2025 року позивач повідомила про виплату відповідачем 15 квітня 2025 року суми заборгованості за страховими виплатами за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, яка утворилася за період з 01.01.2023р. по 31.07.2024р.
Відтак, позовні вимоги у частині зобов'язання нарахувати та сплатити компенсацію за несвоєчасне здійснення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд підлягають задоволенню за період з 01 січня 2023 року по 15 квітня 2025 року включно.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, представником позивача на підтвердження обставин, які викладені в додаткових поясненнях, будь-яких доказів суду не надано.
По-друге, суд апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду, перевіряє обгрунтованість рішення суду першої інстанції саме на час його прийняття, з урахуванням обставин, які існували саме під час прийняття рішення судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - Самохвалова Сергія Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8231/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8231/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Сіваченко