28 квітня 2025 року справа №200/7257/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 200/7257/23 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №200/7257/23,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Зобов'язано Дніпровський апеляційний суд нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 добові за весь час фактичного перебування у відрядженні з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) грн.60 коп.
24.12.2024 до Донецького окружного адміністративного суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №№200/7257/23, де останній просить суд:
змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/7257/23 від 15.01.2024, на підставі якого 05.07.2024 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 200/7257/23, про: “Зобов'язати Дніпровський апеляційний суд нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 добові за весь час фактичного перебування у відрядженні з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 200/7257/23 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну порядку та способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2024.
Заявник - Міністерство юстиції України не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 200/7257/23 задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на сьогодні нарахована до виплати сума коштів боржником не виплачена та рішення залишається невиконаним. Зазначені обставини істотно ускладнюють виконання cyдового рішення у справі № 200/7257/23.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина перша статті 378 КАС України).
Частиною третьою статті 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 800/203/17 і від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Суд встановив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 в частині, що стосується Дніпровського апеляційного суду, має зобов'язальний характер. Крім цього, суд при розгляді вказаної справи не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів з Дніпровського апеляційного суду України, і, як наслідок, не перевіряв правильність нарахування заборгованості з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості з суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року суд не здійснював.
Відтак, змінивши спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 із зобов'язання Дніпровського апеляційного суду нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 добові за весь час фактичного перебування у відрядженні з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» на проведення Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845», фактично зміниться рішення по суті з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить Міністерство юстиції України, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №200/7257/23.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заява про зміну порядку та способу виконання рішення суду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 200/7257/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі № 200/7257/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко