28 квітня 2025 року справа №200/4572/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/4572/24 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В липні 2024 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів про визнання дії щодо неврахування заробітної плати за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023 для обчислення пенсії; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30.08.2023 з врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку призначено в березні 2024, починаючи з 30.08.2024 року. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5523/23 від 08 грудня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, з зарахуванням періодів, зазначених в рішенні. При розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії позивача не враховано розмір заробітної плати за період з 01.08.2020 по 30.08.2023 року. Вказав, що відповідачем враховано показник середньої заробітної плати, з якого сплачено страхові внески в цілому по України за 2020-2022 роки.
Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/4572/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неврахування заробітної плати ОСОБА_1 за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023 для обчислення пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.04.2024 з врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023 ОСОБА_1 з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 01 березня 2005 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 22 вересня 2018 року № 1452-2099422-2018.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5523/23 від 08 грудня 2023 року визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07 вересня 2023 року №057250005350 “Про відмову в призначенні пенсії»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди: з 10 червня 1996 року по 10 липня 1996 року; з 15 липня 1996 року по 04 червня 1997 року; з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року; з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст. 14, постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п. а-в), періоди: з 01 квітня 1996 року по 22 квітня 1996 року тривалістю 00 років 00 місяців 21 день; з 23 квітня 1996 року по 12 травня 1996 року тривалістю 00 років 00 місяців 19 днів; з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року; з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
13.04.2024 позивачем звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії з приміткою “Допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами».
01.05.2024 за результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь №11156-9666/М-02/8-0500/24, в якій повідомили, що зобов'язання Головного управління в Миколаївській області щодо зарахування заробітної плати за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 в рішенні суду від №200/5523/23 від 08 грудня 2023 року відсутні. Вказаний період при обчисленні середньомісячної заробітної плати для розрахунку пенсії враховано нульовим значенням.
Вказали, що середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії розрахована відповідно до ст.40 Закону №1058 за даними персоніфікованого обліку з 01.08.2008 по 30.06.2023 та склала 23610,73 грн. (12236,71 - показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески в цілому по Україні за 2020-2022 роки х 1,92950 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за вказаний період). Підстави для обчислення середньомісячної заробітної плати з 01.08.2020 по 30.06.2023 відсутні.
Як вбачається з перерахунку пенсії ППВП ПФУ від 18.04.2024 рішенням 057250005350 від 22.04.2024 позивачу проведено перерахунок пенсії з позначкою “ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 30.08.2023 по довічно». Стаж позивача складає 27 років 08 місяців 13 днів. Заробітна плата позивача в період з 01.08.2020 по 30.06.2023 враховано нульовим значенням.
Відповідно до довідки №66/04р від 05.04.2024 позивач працює на ВП “Шахта 1-3 “Новогродівська» ДП “Селидіввугілля» і йому нарахована та сплачена заробітна плата за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5523/23 від 08 грудня 2023 року встановлено наступне.
В системі персоніфікованого обліку наявна інформація про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та позначки про сплату страхових внесків за період роботи позивача у ВП “Шахта 1-3 Новогродівська» ДП “Селидіввугілля» з січня 2011 року по липень 2020 року.
Також в системі персоніфікованого обліку містяться відомості про суму заробітку для нарахування пенсії та кількість днів трудових відносин за період роботи позивача у ВП “Шахта 1-3 Новогродівська» ДП “Селидіввугілля»:
за грудень 2010 року - 4 499,00 грн, 31 день;
за серпень 2020 року - 20 569,45 грн, 31 день; за вересень 2020 року - 19 767,94 грн, 30 днів; за жовтень 2020 року - 20 426,97 грн, 31 день; за листопад 2020 року - 20 414,48 грн, 30 днів; за грудень 2020 року - 18 915,30 грн, 31 день;
за січень 2021 року - 22 927,85 грн, 31 день; за лютий 2021 року - 21 542,49 грн, 28 днів; за березень 2021 року - 20 758,56 грн, 31 день; за квітень 2021 року - 17 230,22 грн, 30 днів; за травень 2021 року - 16 383,73 грн, 31 день; за червень 2021 року - 20 734,93 грн, 30 днів; за липень 2021 року - 19 228,90 грн, 31 день; за серпень 2021 року - 20 106,03 грн, 31 день; за вересень 2021 року - 19 822,43 грн, 30 днів; за жовтень 2021 року - 21 582,79 грн, 31 день; за листопад 2021 року - 25 171,81 грн, 30 днів, за грудень 2021 року - 23 606,93 грн, 31 день;
за січень 2022 року - 28 539,22 грн, 31 день; за лютий 2022 року - 27 263,08 грн, 28 днів; за березень 2022 року - 14 634,64 грн, 31 день; за квітень 2022 року - 21 209,91 грн, 30 днів; за травень 2022 року - 15 384,43 грн, 31 день; за червень 2022 року - 31 251,75 грн, 30 днів, за липень 2022 року - 34 722,79 грн, 31 день; за серпень 2022 року - 30 936,82 грн, 31 день; за вересень 2022 року - 35 439,13 грн, 30 днів; за жовтень 2022 року - 24 153,10 грн, 30 днів; за листопад 2022 року - 27 600,90 грн, 30 днів; грудень 2022 року - 26 733,68 грн, 31 день;
за січень 2023 року - 31 673,60 грн, 31 день; за лютий 2023 року - 39 779,66 грн, 28 днів; за березень 2023 року - 42 052,56 грн, 31 день; за квітень 2023 року - 46 783,45 грн, 30 днів; за травень 2023 року - 46 281,22 грн, 31 день; за червень 2023 року - 46 027,18 грн, 30 днів.
Позначки про сплату страхових внесків за грудень 2010 року, серпень 2020 року - червень 2023 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб […] здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду […]. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. […] Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). […] Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. […].
Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058 дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та за який сплачені страхові внески.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в Індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 576/748/17, від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач звертає увагу зокрема на відсутність на дату призначення в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформації про сплату страхових внесків, з приводу чого судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-IV (надалі, також - Закон №2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд зазначає, що внаслідок невиконання ВП “Шахта 1-3 “Новогродівська» ДП “Селидіввугілля» обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України, за період з 01.08.2020 по 30.08.2023, позивач позбавлений соціальної захищеності за час роботи на вказаному підприємстві у спірний період, що є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а та від 02 серпня 2022 року у справі № 540/4616/20.
Обов'язок щодо сплати страхового внеску та обов'язок з його нарахування покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено на страхувальника.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та сплати страхових внесків, а отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди не може бути підставою для неврахування заробітної плати, з якої не нараховані страхові внески, при призначенні пенсії застрахованій особі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що що на виконання рішення позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначено пенсію в березні 2024 з 30.08.2023, після чого позивач 13.04.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами, яка опрацьована за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Тому, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву позивача від 13.04.2024 про допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами, то зобов"язання вчинити певні дії за рішенням суду повинно також Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
З урахуванням встановлених фактичних обставин та норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неврахування заробітної плати позивача за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023 для обчислення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.04.2024 з врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період страхового стажу з 01.08.2020 по 30.08.2023, з врахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/4572/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/4572/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко