29 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/12485/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» в особі «Центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, що виникли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» в особі «Центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, що виникли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача у розгляді медичної справи його сина ОСОБА_2 у строки, передбачені п.4.11 Положення;
- зобов'язати відповідача надати експертний висновок по медичній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який направити поштовим зв'язком на адресу проживання позивача (п.2 позовних вимог в редакції заяви від 15.12.2023 №4576е/23);
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування нанесеної моральної шкоди кошти в розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №620/12485/23 позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, що виникли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС щодо не розгляду медичної справи ОСОБА_2 у строки, передбачені п.4.11 Положення про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов'язано Державну установу «Інститут судової психіатрії МОЗ України» в особі «Центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, що виникли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» надати експертний висновок по медичній справі ОСОБА_2 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №620/12485/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №620/12485/23 - залишено без змін.
Зважаючи на те, що рішення суду відповідачем не виконується, позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю.
Вирішуючи вказану заяву, суд зважає на таке.
В силу ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
На підставі аналізу ст.3, ст.8, ч.1 та ч.2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.14 та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з положеннями абз.1 ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком. Таке формулювання обумовлює необхідність доведення наявності підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Тобто встановлення судового контролю залежить від обставин, зокрема, наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення.
Як вбачається зі змісту листів Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 08.10.2024 №05/04/1013 та від 19.11.2024 №№05/06/1229, рішення суду залишається не виконаним.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду від 12.02.2024 у справі №620/12485/23.
Керуючись статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про встановлення судового контролю у справі №620/12485/23- задовольнити.
Зобов'язати Державну установу «Інститут судової психіатрії МОЗ України» надати суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №620/12485/23, у двомісячний строк з дня набрання чинності цією ухвалою.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Житняк