про повернення позовної заяви
29 квітня 2025 року Справа № 580/3750/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, тривалістю на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом строку якого позивач мав усунути недоліки.
Вказану ухвалу суду отримано 14.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа у вигляді ухвали про залишення позовної заяви без руху до електронного кабінету, тому останній строк на усунення позивачем недоліків вказаної позовної заяви є 24.04.2025.
ОСОБА_1 24.04.2025 подано заяву про усунення недоліків, яка 25.04.2025 відкликана заявником, як помилкова.
25.04.2025 ОСОБА_1 повторно подано заяву про поновлення строку зввернення до суду, мотивовану виключно висновками Верховного Суду.
Як вбачається з заяви, остання не містить доказів, які би підтверджували поважність причин пропуску строку звернення, не зважаючи на роз'яснення судом вказаного обов'язку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
Однак, суддя врахував, що згідно із ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто, позивач повинен знати про невиплату йому грошового забезпечення за спірний період при кожній щомісячній виплаті грошового забезпечення.
Отже, позивач пропустив тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Право звернення до суду не є абсолютним та підлягає легальним обмеженням, наприклад, застосуванням процесуальних строків, які забезпечують дотримання стабільності правовідносин, які зі спливом стану стали узгодженими.
Оскільки спір не стосується нарахованої заборгованості зі сплати заробітної плати, посилання на це є необгрунтоване.
Представник позивача не довів, що мав перешкоди своєчасно звернутися до суду та вказані обставини стали перешкодою належному судовому захисту його прав. Викладені у заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду.
Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.
Суд зауважує, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Таким чином, за відсутності у матеріалах позову обгрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами та належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суддя дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Крім того, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 09.10.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 24.02.2022.
Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позовну заяву належить повернути позивачеві.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя звертає увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).
Керуючись ст. ст. 169, 248, 293-297 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 256 КАС України, проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 КАС України.
СуддяПетро ПАЛАМАР