Справа № 560/5704/25
28 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Драновський Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Позивачем, зокрема, заявлено вимогу про стягнення з відповідачів заподіяної моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за вказану позовну вимогу.
Так, за п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас, суд зауважує, що вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн, як майнова є похідною вимогою від попередніх, та заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно правового спору.
Згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Суд наголошує, що наведене вище положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди останні повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять доказів, які б підтверджували, що дії та наказ відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними діями, бездіяльністю відповідача.
Відповідно, в цій справі позивач оскаржує спірний наказ про звільнення із посади аргументуючи неправомірними, незаконними діями відповідача та прийняття наказу про звільнення. Відтак, застосувати п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI у даному випадку суд не вбачає можливості як і п.1 ч.1 ст.5 вказаного Закону у межах заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.
Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на даний час не встановлено вчинення відповідачем незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, такі дії та прийняті рішення оскаржуються у даній справі одночасно із вимогою про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, враховуючи також предмет спору, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 року у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 року у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 року у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 року у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 року у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 року у справі №9901/194/20.
Частиною 1 ст. 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн.
З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 1211,20 грн (100000,00 грн х 1%).
Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що за п.3 ч.5 ст.160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, заявляючи вимогу про відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 100000,00 грн, позивач не навів обґрунтований розрахунок цієї суми, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає п.3 ч.5 ст.160 КАС України.
З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням:
- подання доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн;
- подання обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяЯ.В. Драновський