Справа № 560/13789/24
іменем України
29 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
" - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.03.2024 р. №047150022970;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 20.11.1982 р. та період роботи з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра», та призначити і виплатити пенсію за віком з 14.03.2024 р.".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправну, на її думку, поведінку пенсійного органу, що полягає у безпідставному незарахуванні їй періодів навчання з 01 вересня 1981 року по 30 червня 1982 року та період роботи з 1993 по 1997 рік, згідно довідки від 31.07.2023 № 271/01-13, виданої комунальною установою Трудовий архів Сахновщинської селищної ради.
Ухвалою суду від 24.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
10.03.2025 позивачем подано клопотання про долучення письмових доказів по справі.
Також 10.04.2025 позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії 14.03.2024 року.
Пенсійний вік позивача на момент подачі заяви становив - 60 років 8 місяців 4 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 21.03.2024 №047150022970 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяців 4 днів.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви відповідачем не зараховано до страхового стажу:
- періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р., оскільки в дипломі нечитабельна печатка та відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;
- період роботи з 1993 по 1997 згідно довідки від 31.07.2023 № 271/01-13, виданої комунальною установою Трудовий архів Сахновщинської селищної ради, оскільки в документі зазначено, що особа працювала в КСП “Іскра», а накази на прийом тат звільнення відсутні.
Вказано, що для зарахування до страхового стажу:
- період навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. необхідно надати уточнюючу довідку про навчання за денною формою із зазначенням інформації про присвоєння кваліфікації;
- періодів роботи з 1993 по 1997, необхідно надати підтвердження первинними документами, а сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника ініціювати зустрічну перевірку.
Позивач вважає відмову у призначенні їй пенсії незаконною та необґрунтованою і прийнятою всупереч положенням чинного законодавства, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788 та частиною першої статті 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зважаючи на викладене, законодавець встановив пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982 суд зазначає таке.
Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 10 липня 1963 року підтверджено, що позивач в період з 1981 по 1982 року навчалася в Харківському професійному торговому училищі (дані про перейменування додаються) за спеціальністю “Продавець бак.- кондитерських та гастрономічних товарів»
Також у матеріалах справи наявна довідка №440 від 26.07.2024 р, що видана Державним професійно- технічним навчальним закладом “Регіональний центр професійної освіти ресторанно - готельного, комунального господарства, торгівлі та дизайну" про те, що ОСОБА_2 дійсно навчалася в Харківському професійному торговому училищі (дані про перейменування додаються) за спеціальністю “Продавець бак.- кондитерських та гастрономічних товарів», на денній формі навчання, диплом № НОМЕР_1 з 01.09.1981 р. по 30.06.1982 р.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637), встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
При цьому, суд критично ставиться до відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду навчання через відсутність в дипломі підпису голови екзаменаційної комісії та зазначає, що на особу не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
На підтвердження навчання у період з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 позивачем надано достатні та належні докази, а тому з огляду на викладе суд вважає за необхідне зарахувати позивачу період навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 року.
Щодо не зарахування відповідачем періодів роботи позивача з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра», то суд зазначає про таке.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції, прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно із пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи), заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи), питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Водночас, відповідно до пункту 18 вказаної постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Також суд враховує, що в матеріалах справи наявна архівна довідка від 31.07.2023 р. №271/01-13 виданої Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області у документах архівного фонду КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 і її стаж за період з 01.02.1993 по 01.09.1999 становить: у 1993 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 288, у 1994 р.- фактично відпрацьовано вихододнів - 316, у 1995 р. на посаді доярки - фактично відпрацьовано вихододнів 320, у 1996 р. на посаді доярки - фактично відпрацьовано вихододнів 331, у 1997 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 15, у 1999 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 7.
Відповідно до архівної довідки від 31.07.2023 р. №272/01-13 виданої Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області у документах архівного фонду КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 (так значиться в документах) і її заробітна плата за період 1993-1997, 1999 роки становить відповідні суми, які зазначені по місяцям та рокам.
Крім того, відповідно до архівного витягу від 05.08.2024 р. №238/01-13 наданого Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на підставі рішення загальних зборів членів колгоспу “Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 20 лютого 1993 року, протокол №1, колгосп «Іскра комунізму» Сахновщинського сільськогосподарське підприємство (КСП) «Іскра» Сахновщинського району Харківської області. Копія архівного витягу додається, а оригінал у позивачки.
Відповідно до архівної довідки від 06.08.2024 р. №07-01-24/12т в документах архівного фонду Колгосп “Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 .
Рішенням правління колгоспу «Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 16 березня 1993 року, протокол №3, рекомендовано загальним зборам колгоспників прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу з 02 лютого 1993 року на роботу дояркою. Рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 22 лютого 1994 року, протокол №1, затверджене рішення правління колгоспу «Іскра комунізму» Сахновшинського району Харківської області від 16 березня 1993 року.
Також суд враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 26.04.2024 р. склало акт за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №2000-1103- 1/2576, яким дійшли до висновку, що суми заробітної плати, які зазначені в довідці від 31.07.2023 р. №272/01-13, виданій ОСОБА_1 за період з лютого 1993 року по червень 1999 року відповідають підсумковим сумам заробітної плати в графі “нараховано», які зазначені в відомостях нарахування заробітної плати КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області, наданих установою для перевірки.
Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне зарахувати період трудової діяльності ОСОБА_1 з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра».
При цьому, суд критично ставиться до вказаної вище позиції відповідача, сформульованої у рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.03.2024 №047150022970, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.
З огляду на викладене оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в 21.03.2024 №047150022970 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - призначити пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.03.2024 року, то необхідно зазначити про таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, що додані позивачем до заяви, які суд визнав протиправними, а відтак суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Також суд враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, за результатами розгляду поданих документів, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з недостатністю загального страхового стажу,
За таких обставин і правових підстав, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 14.03.2024 року.
Одночасно, щодо способу захисту обраного позивачем, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивача, шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.03.2024 №047150022970;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 20.11.1982 р. та період роботи з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра»
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 14.03.2024 року.
Так, у зв'язку із тим, що позов позивача задоволено повністю, то, у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
У контексті наведеного, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено до закінчення судових дебатів у справі.
Відповідно до ст. 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання професійної правничої допомоги від 02.09.2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.04.2025 року, квитанція до прибутквого касового ордера №б/н від 07.04.2025.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме - у сумі 6 000 ,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
У задоволенні решти витрат на правничу допомогу позивачу слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.03.2024 №047150022970.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 20.11.1982 р. та період роботи з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 14.03.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
У задоволенні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Є.В. Печений