Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 квітня 2025 року № 520/34509/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, ВЛК ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа - військова частина НОМЕР_2 (далі по тексту - третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії В/Ч № НОМЕР_1 - № 4135 від 05.09.2024р. (Код. НОМЕР_3 , 61058. Харківська об.« АДРЕСА_1 ), щодо встановленого рівня придатності до військової служби ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 як “придатний до в/с»;
- зобов'язати військово-лікарську комісію В/Ч № НОМЕР_4 провести переогляд і провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 з метою визначення реального ступеня його придатності до військової служби з урахуванням результатів проведеної судової експертизи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач продовжує службу після поранення без правильного встановлення рівня своєї придатності до військової службі шяхом обстеження в ВЛК, що, на думку позивача, є порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Висновком Військово-лікарської комісії в/ч № НОМЕР_1 № 4135 від 05.09.2024р. позивача було визнано «придатним до військової служби». Проте, позивач вважає, що його огляд був формальний з порушенням Положення про ВЛК. Висновок був прийнятий внаслідок неналежного медичного огляду, тому позивач не погоджується з ним, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Окремо звернув увагу на те, що ним були подані скарги на висновок ВЛК в/ч № НОМЕР_1 № 4135 від 05.09.2024р. до Центральної військової лікувальної комісії і Регіональної ВЛК у відповідності до вимог «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. № 402, проте відповіді і реагування Центральної військової лікувальної комісії і Регіональної ВЛК позивач не отримав.
Ухвалою суду від 20.12.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.
Від третьої особи пояснень щодо предмету позову не надійшло.
Ухвалами від 28 січня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення проведення комісійної судово-медичної експертизи - відмовлено та у задоволенні клопотань позивача №1, № 2 та №3 про витребування доказів - відмовлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
У позовній заяві позивач стрверджує, що подальша служба, а також отримане бойове поранення отримане 12.06.2023 року призвела до погіршення його стану.
Під час служби позивач проходив курс лікування у КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування».
Проведено медичний огляд ВЛК КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» « 12» грудня 2023 року.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки МВТ (12.06.2023) - післятравматичний гонартроз II ст. в стадії загострення. Післятравматична ентезопатія чотирьохголового м'язу праворуч, тенопатія власної зв'язки надколінника праворуч. Стороннє тіло металевої щільності с/3 правої гомілки. Порушення функції правого колінного суглобу помірного ступеню. Згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 "Про затвердження класифікатора розподілу гравм за ступенем тяжкості", травма відноситься до легкої.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідку про обставини травми (додаток 5) не надавав.
Висновком позаштатної ВЛК (КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» № 395 від 12.12.2023, на підставі статті 78-6 графи II Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби, позивача визнано непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах
Як стверджує позивач, у звязку з погіршенням його стану було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 « 05» вересня 2024 року.
З довідки ВЛК (в/ч № НОМЕР_1 , код. НОМЕР_3 ) № 4135 від 05.09.2024р., судом встановлено наступне:
Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
Віддалені наслідки мінно вибухової травми (12.06.2023) ізольоване вогнепальне уламкове сліпе поранення м'яких тканин ділянки правого колінного суглоба, правої гомілки, ліковано оперативно: 13.06.2023 первинна хірургічна обробка вогнепальної рани виконана місцева некректомія у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця з наявністю металевих уламків в м'яких тканинах середньо третини правої гомілки без порушення функції.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Довідка про обставини травми ненадана
Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як легка.
Посттравматичний деформуючий остеоартроз (12.06.2023) II стадії лівого колінного суглоба з незначним порушенням функції суглоба (Т06.8)
Спазм акомодації.(Н52.5).
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби
На підставі статті 61 в, 78в, графи 11 Розкладу хвороб, ПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
03.10.2024 року позивачем до Військово-лікарської комісії Східного регіону Збройних сил України та Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України подані скарги на висновок ВЛК (в/ч № НОМЕР_1 , код. НОМЕР_3 ) № 4135 від 05.09.2024р.
Як зазначив позивач, відповіді і реагування позивач не отримав.
Не погоджуючись з висновком ВЛК (в/ч № НОМЕР_1 , код. НОМЕР_3 ) № 4135 від 05.09.2024р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні положення законодавства.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
Згідно із п.п. 2.5.11. п.2.5 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров'я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.
Відповідно до п.п. 2.6.1. п.2.6 розділу І Положення № 402 госпітальні ВЛК створюються у ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Госпітальні ВЛК також створюються в санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також в інших закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.
Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, в якому вони створені.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:
проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;
ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;
проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;
проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК (підпункт 2.6.2, 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402).
У відповідності до положень п.п.2.6.4. пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення.
Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року N 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Відповідно до п. 6.6. розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
За змістом п. 6.28. розділу ІІ Положення № 402 у разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров'я (установу) з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці підлягають медичному огляду госпітальною ВЛК, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби.
У позовній заяві позивач вказує, що комісією не взято до уваги усі наявні захворювання. Вважає, що проведений огляд ВЛК та прийняте рішення про придатність до військової служби не відповідають реальному стану здоров'я позивача.
Отже, позивач не згодний з медичним висновком лікарів щодо придатності його до військової служби.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.
Так, Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Отже, суд зазначає, що до його повноважень не належить надання оцінки медичній документації, визначення діагнозу та відповідності йому конкретній статті Розкладу хвороб.
При цьому, суд не встановив допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів.
Також, суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.
У спірних питаннях та складних випадках остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК, яка відповідно до абзацу п'ятнадцятого підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 вправі розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку щодо його придатності, позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на звернення із скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням № 402.
В свою чергу, ЦВЛК зобов'язана розглянути скаргу позивача, за результатами чого переглянути, скасувати, затвердити, не затвердити, довідку військово-лікарської комісії В/Ч № НОМЕР_1 - № 4135 від 05.09.2024р., та за результатами розгляду скарги прийняти постанову, оформлену відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402.
Проте, згідно з матеріалами справи, остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних гарнізонних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування постанови військово-лікарської комісії В/Ч № НОМЕР_1 - № 4135 від 05.09.2024р. (Код. 24983088, АДРЕСА_2 ), щодо встановленого рівня придатності до військової служби ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 як “придатний до в/с» та, як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання військово-лікарської комісії В/Ч № НОМЕР_4 провести переогляд і провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 з метою визначення реального ступеня його придатності до військової служби з урахуванням результатів проведеної судової експертизи.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29 квітня 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.