28 квітня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/718/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дубка Сергія Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (м. Бориспіль) Державної прикордонної служби України яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 по 03.04.2017 коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» (м. Бориспіль) Державної прикордонної служби України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.04.2017 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; - позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі суду.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду та уточнений позов.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду в сукупності з позовною заявою, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). В даній справі предметом позовних вимог є перерахунок індексації, яка є невід'ємною складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та мала бути виплачена позивачу до дня його звільнення. Представник позивача в лютому 2025 року звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив, зокрема, надати інформацію про суми виплаченої позивачу індексації та доплатити належні позивачу суми індексації. Проте у відповідь листом від 28.02.2025 року № 09/1257-25-Вих отримав відмову, а виплату індексації відповідач не здійснив. Тобто інформацію про виплачені суми індексації позивачу та його представнику надали лише 28.02.2025. При цьому здійснення розрахунку індексації є дискреційними повноваженнями відповідача. Усі документи, що містять відомості про здійснення такого розрахунку знаходяться саме у відповідача. Отже, позивач раніше не міг дізнався про порушення свого права, оскільки не мав і не міг мати жодних відомостей щодо розрахунку належних йому коштів. Позов надійшов до суду в межах тримісячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що індексація є складовою грошового забезпечення та є щомісячним платежем. Отже, строк звернення до суду починається з наступного місяця після отримання такої виплати (щодо січня 2016 року - у лютому 2016 року, щодо лютого 2016 року - у березні 2016 року тощо).
Суд звертає увагу, що заявлені вимоги стосуються сум, нарахованих та виплачених позивачу під час проходження військової служби, а не пов'язних з його звільненням, а тому посилання на положення частини другої статті 233 КЗпП України є безпідставними.
Крім того, в клопотанні представником позивача підтверджується те, що є індексація є невід'ємною складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та мала бути виплачена позивачу до дня його звільнення, а не під час звільнення.
Позивач, перебуваючи в спірний період на військовій службі у відповідача достовірно знав про виплачені йому суми та мав можливість вчинити дії для з'ясування складових виплачених йому сум грошового забезпечення чи звернутися за правовою допомогою, гарантованою йому статтею 20 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представник позивач зазначає, що відповідач не надав позивачу письмового повідомлення про виплачені останньому кошти, що є об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежать від волевиявлення позивача.
При цьому, представник позивача не зазначає та не надає доказів того, що позивач вчиняв активні дії з метою з'ясування та отримання такого письмового повідомлення від відповідача до лютого 2025 року.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Фактично спірні правовідносини виникли ще у лютому 2016 року (після отримання індексації грошового забезпечення за січень 2016 року), однак, позивач почав вчиняти активні дії щодо здійснення перерахунку цієї індексації лише у лютому 2025 року, тобто через 9 років.
При цьому, у заяві стороною позивача не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.
Суд зазначає, що той факт, що представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача в лютому 2025 року та отримав відповідь листом від 28.02.2025 не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки зазначені суми виплачувалися ще протягом періоду проходження ним служби - 2016-2017 роки.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
У зв'язку з викладеним, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на 3 календарних дні з дня отримання ухвали про продовження строку.
Керуючись статтями 121, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Продовжити адвокату Дубку Сергію Миколайовичу в інтересах ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 (три) календарних дні з дня отримання даної ухвали суду.
Запропонувати позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця