про повернення позовної заяви
29 квітня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/726/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали позову адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Бондаренка Олександра Вікторовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.02.2024 по теперішній час;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області поновити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.02.2024 та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка була переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебував на обліку у Фонді соціального страхування Луганської області, мав зареєстрований страховий випадок, та відповідно був отримувачем щомісячних страхових виплат у вищезазначеному Фонді.
За висновком МСЕК від 14 серпня 2018 року серія 12ААА №009988 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% безстроково та встановлена третя група інвалідності.
З 01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розділ VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Отже, з 01.01.2023 (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
21.11.2024 року представник позивача звернувся до відповідача щодо надання інформації про законні правові підстави не виплати ОСОБА_1 страхових виплат, які він не отримав у лютому 2024 року.
Листом від 26.11.2024 року відповідач повідомив позивача, що згідно з даними Державної міграційної служби України документ (паспорт серія НОМЕР_1 , який міститься в Реєстрі застрахованих осіб), що посвідчує особу ОСОБА_1 визнано недійсним або втраченим на дату початку дії виплати. Тому ОСОБА_1 були призупинені щомісячні страхові виплати з 01.02.2024 до з'ясування обставин для прийняття остаточного рішення, про що заявника було проінформовано листом від 26.03.2024 № 1200-0210-8/7700.
01.12.2024 позивач через веб-портал ПФУ звернувся до відповідача з заявою про продовження страхових виплат та надав усі відповідні документи.
Листом від 18.12.2024 відповідач відмовив позивачу в подовженні страхових виплат.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 15 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 15 квітня 2025 року від представника позивача 24 квітня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивач є особою з інвалідністю, що підтверджується висновком МСЕК від 14 серпня 2018 року серія 12ААА №009988, згідно якого позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% безстроково та встановлена третя група інвалідності. (травма на виробництві). Зазначає, що позивач вважав, що держава гарантує його права як інваліда, та що йому не потрібно буде звертатися до суду, а відповідач виконає свої зобов'язання в частині виконання діючого Законодавства України.
Розглянувши заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас, суддя наголошує на тому, що страхові виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому випадку факт їх виплати або не виплати відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено виплату страхових виплат.
Отже, з дня неотримання страхових виплат особою, якій призначені страхові виплати вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо відсутності виплати страхових виплат звернулась до органу Фонду соціального страхування із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу Фонду соціального страхування відповіді на подану нею заяву.
Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суддя вважає, що з вимогами щодо оскарження дій відповідача по припиненню виплат страхових виплат починаючи з 09 жовтня 2024 року згаданий строк позивачем не пропущено. Що стосується іншої частини, то шестимісячний строк звернення позивача до суду пропущений.
Щодо наведених представником позивача підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя зазначає таке.
З матеріалів позовної заяви суддею встановлено, що виплату страхових виплат припинено позивачу з 01 лютого 2024 року, отже не отримавши страхових виплат у лютому 2024 року, позивач з лютого 2024 року повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, позивач, не отримавши страхові виплати у лютому 2024 року, був обізнаний про припинення страхових виплат. Відповідно, позивач міг звернутися до відповідача за отриманням інформації щодо неотримання страхових виплат та дізнатися, з яких підстав вони не виплачуються. Тобто проявити належну зацікавленість, чого позивачем своєчасно не здійснено.
Суд зауважує, що необізнаність позивача з нормами законодавства носить суб'єктивний характер та не виключає можливість звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Отже наведені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку не можуть вважатися поважними, оскільки як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05 березня 2024 року по справі № 300/5476/22 та від 21 лютого 2024 року по справі № 240/27663/23.
Суд вказує, що згідно із ухвалою від 15 квітня 2025 року про залишення без руху позовної заяви, позивач не був обмежений у наданні доказів поважності пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.
На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, в тому числі за участю представника, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.
За наведених обставин, суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не надано.
Відтак, суддя дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача про припинення страхових виплат за період починаючи з 01.02.2024 по 08.10.2024 включно.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати пенсії з 01.02.2024 по 08.10.2024 включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області в частині позовних вимог про припинення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 01.02.2024 по 08.10.2024, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.02.2024 по 08.10.2024, повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова