29 квітня 2025 року справа № 340/1513/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду зі заявою до Управління про визнання протиправним і скасування рішення від 17 січня 2025 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Також просила суд зобов'язати Управління зарахувати до страхового стажу два періоди праці і призначити пенсію.
Пояснила, що Управління безпідставно не зарахувало до страхового стажу два періоди праці, записи про які містить трудова книжка.
Управління заперечило щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.52-54).
Пояснило, що відмовило у призначені пенсії за віком, оскільки по досягненню 63 років страховий стаж не досяг 21 року.
До страхового стажу не зарахували два періоди праці, оскільки записи у трудовій книжці мають дефекти і не надано історичної довідки про реорганізацію підприємства.
26 березня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.43-44).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає на території Кіровоградської області (а.с.8-11, 23).
09 січня 2025 року позивач звернулася зі заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення пенсії за віком (а.с.8).
Заяву передали на розгляд Управління.
17 січня 2025 року Управління ухвалило рішення, яким відмовило у призначенні пенсії (а.с.21).
Підстава - страховий стаж не досяг 21 року (6 років 8 місяців 1 день).
До страхового стажу не зарахували такі періоди праці:
- з 11 січня 1982 року по 02 липня 1983 року (виправлено дату наказу прийняття на роботу і не посвідчено виправлення належним чином; неможливо встановити рік у даті наказу про звільнення з роботи);
- з 14 лютого 1984 року по 01 квітня 2002 року (дописано номер і дату наказу про звільнення з роботи; назва підприємства у реквізитах відбитку мастичної печатки не відповідає назві підприємства, яке прийняло на роботу; відсутній запис про реорганізацію підприємства; не надано історичну довідку про реорганізацію підприємства.
Позов подано до суду 06 березня 2025 року (а.с.35).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, 60 років позивачу виповнилось у 2021 році.
ОСОБА_1 у 2024 році виповнилось 63 роки.
По досягненню цього віку звернулася до належного органу зі заявою про призначення пенсії за віком.
Приписами частин 1-2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Отже, право на пенсію за віком набула би, досягнувши віку 63 років, у разі наявності страхового стажу більше 21 року.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про працю у період з 11 січня 1982 року по 02 липня 1983 року.
Відомості про наказ стосовно прийняття на роботу не містять виправлень щодо його дати, якою є 04 січня 1982 року (а.с.110 (на звороті)).
Також зазначено рік наказу про звільнення з роботи, яким є 1983 рік (а.с.110 (на звороті).
Таким чином відповідач безпідставно не включив до страхового стажу цей період праці.
Трудова книжка містить записи про працю у період з 14 лютого 1984 року по 01 квітня 2002 року (а.с.113).
Запис про прийняття на роботу містить назву працедавця.
Запис про звільнення з роботи місить дату прийняття наказу без виправлень.
Запис про звільнення з роботи містить відбиток мастичної печатки працедавця, яку неможливо прочитати.
За 18 років праці у працедавця могла відбутися реорганізація, що потягнуло зміну його назви.
Таке припущення мало бути перевірено Управлінням шляхом направлення відповідного запиту до архівної установи.
Відповідач ухилився від виконання такого обов'язку (не вчинив жодної дії і не роз'яснив, які додаткові документи треба подати).
Постановою Уряду України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Приписами пункту 17 Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Отже, трудовий стаж може доводитись і показаннями свідків, якщо архівна установа не надала відповідних документів.
Показання свідків можуть підтвердити чи спростувати дійсність записів трудової книжки.
Отже, в Управління виник обов'язок до прийняття рішення роз'яснити позивачу про право клопотати про допит свідків.
І лише після вичерпання такого алгоритму дій відповідач міг прийняти рішення.
До таких дій зобов'язує конституційний принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону), сутнісний зміст якого розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.
Цією нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що рішення відповідача є недобросовісним і нерозсудливим, а тому його належить скасувати (порушення приписів пункті 5 і 6 частини 2 статті 2 КАС України).
Захист порушеного права полягає у визнанні протиправним і скасуванні рішення про відмову у призначенні пенсії і зобов'язанні повторно розглянути заяву про призначення пенсії, врахувавши правові висновки суду.
Постає запитання: кого суд може зобов'язати повторно розглянути заяву?
Приписами пункту 4.2 Порядку подання і оформлення документів для визначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок 2), який затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Порядком 2 не визначено, що після скасування судом рішення про відмову в призначенні пенсії і зобов'язанні повторно розглянути заяву мають повторно застосовувати приписи пункту 4.2 цього ж нормативно-правового акту.
Таке і неможливе, бо суд має визначити у рішенні кого зобов'язувати вчиняти дії.
Тому повторно розглянути заяву має той орган, який встановлено на підставі приписів пункту 4.2 Порядку 2.
Ним є Управління.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с.42).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 17 січня 2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 09 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09 січня 2025 року, врахувавши правовий висновок суду.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ