29 квітня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/761/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департамента з питань виконання кримінальних покарань, (вул. Юрія Ілленка, 81, м.Київ, Київська область, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), через представника - адвоката Шалиги Євгенія Степановича, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мінітерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242), просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань від 28.06.2024 року (витяг з протоколу №1.3/41-2024 від 28.06.2024 року) про переведення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Личаківська виправна колонія (№30) до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» та рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань від 22.08.2024 (витяг з протоколу №1.1/56-2024 від 22.08.2024 року) про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)»;
- зобов'язати Центральну комісію Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі, до установ виконання покарань) повторно розглянути питання щодо визначення місця подальшого відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням його місця проживання до засудження та місця мешкання його матері (м.Трускавець Львівської області).
Ухвалою суду від 03.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 04.04.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що наразі засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за ч.3 ст.286-1, ст.71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. До засудження був зареєстрований та постійно проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 у м.Трускавець Львівської області.
Рішенням Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 23.03.2023 року (витяг з протоколу №12/1.2 від 23.03.2023 року) йому було визначено для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі на направлено для відбування покарання до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)», де він і знаходився з 05.04.2023 року до липня 2024 року.
Натомість вказує, що з невідомих причин та підстав, 28.06.2024 року Центральною комісією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань (витяг з протоколу №1.3/41-2024 від 28.06.2024 року) прийнято рішення про переведення засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)» до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)», як зазначено у витязі з протоколу «на підставі ст.10, ч.2 ст.93 Кримінально-виконавчого кодексу України».
Після переведення позивач та його матір ОСОБА_2 , звернулися до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань щодо його переведення до іншої територіально наближеної до м.Трускавця установи виконання покарань - ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» (оскільки ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)» було перепрофільовано).
22.08.2024 року Центральною комісією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань (витяг з протоколу №1.1/56-2024 від 22.08.2024 року) у переведенні ОСОБА_1 було відмовлено «у зв'язку з відсутністю виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)».
Позивач з вказаними рішеннями не згоден та вважає, що його первинно безпідставно переведено до установи виконання покарань, яка знаходиться в іншій адміністративно-територіальній області (Кіровоградській області), розташованій більш як за 750 км від місця його проживання до засудження, хоча він сам до засудження та його єдиний близький родич - матір ОСОБА_3 , були зареєстровані та проживали у м.Трускавець. У м.Кропивницький ніколи не проживав та близьких родичів, крім матері у м.Трускавець не має.
Вказує, що, оскаржуване рішення від 28.06.2024 року прийняте відповідачем з посиланням на ст.ст. 10, 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, але є необґрунтованим та не містить чітко визначених підстав для переведення позивача в іншу виправну колонію, хоча відповідно до вимог чинного законодавства це допускається лише за виняткових обставин.
Позивач стверджує, що будь-яких заяв про загрозу його особистій безпеці, або обставини, які унеможливлюють ним відбування покарання у виправних установах, розташованих біля його місця мешкання до засудження - м.Трускавець Львівської області, він не подавав і такі обставини не існують. Про існування таких обставин йому ніхто ніколи не повідомляв.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду зданим позовом.
Відповідач заперечуючи проти позову, 24.03.2025 надіслав до суду відзив на позов, та з посиланням на ст.ст. 10, 93 Кримінально-виконавчого кодексу України вказує, що переведення позивача до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» обумовлено наявністю оперативної інформації щодо існування обставин, які створюють небезпеку його життю і здоров'ю. А тому, з метою попередження та уникнення конфліктних ситуацій між засудженими, уникнення загрози життю чи здоров'ю засудженого ОСОБА_1 його було переведено із ДУ «Личаківська виправна колонія (№ 30)» до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» (а.с.37-41).
Ухвалою суду від 04.04.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача з метою забезпечення участі позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
25.04.2025 в судовому засіданні суд заслухав пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача та вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні, з приводу чого сторони не заперечували.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, згідно Довідки по особовій справі засудженого ОСОБА_1 , 26.01.2023 засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за ч.3 ст.286-1, ст.71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі. Початок строку - 19.07.2022, кінець строку - 19.09.2027 (а.с.15,57-60).
Рішенням Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 23.03.2023 року (витяг з протоколу №12/1.2 від 23.03.2023 року) позивачеві було визначено для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі на направлено для відбування покарання до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» (а.с.13).
До засудження та початку відбування строку покарання позивач був зареєстрований та постійно проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 (а.с.7,14,16).
28.06.2024 року Центральною комісією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань (витяг з протоколу №1.3/41-2024 від 28.06.2024 року) прийнято рішення про переведення засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)» до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)», на підставі ст.10, ч.2 ст.93 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с.11).
Не погодившись з прийнятим рішенням, його матір ОСОБА_2 , звернулась до Міністерства юстиції України щодо переведення її сина до іншої територіально наближеної до м.Трускавця установи виконання покарань - ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» (а.с.49,50).
22.08.2024 року Центральною комісією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань (витяг з протоколу №1.1/56-2024 від 22.08.2024 року) у переведенні ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з відсутністю виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6)", передбачених ч. 2 ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с.12).
На погодившись з вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Відповідно до ст. 93 КВК України, засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 6 ст. 57 КВК України допускається переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого для розміщення засудженого за місцем проживання його близьких родичів за наявності поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрі. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та спостережною комісією.
Наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5 затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, ті їх переведення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року за № 266/30134 (далі - Положення № 266/30134).
Відповідно до пункту 2 розділу I Положення № 266/30134 міжрегіональна комісія - колегіальний орган, що утворюється в міжрегіональному управлінні, який в межах компетенції визначає засудженим до позбавлення волі вид установи виконання покарань, місце відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, здійснює направлення і переведення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі та арешту в межах зони діяльності міжрегіонального управління.
Відповідно до приписів пункту 1 розділу II Положення № 266/30134, Міжрегіональна комісія утворюється наказом керівника міжрегіонального управління у кількості не менше семи осіб
Пунктом 2 Розділу I Положення № 266/30134 передбачено, що комісії у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, а також Положенням про визначення виду колонії.
Пунктами 1, 2, 5 розділу IV Положення № 266/30134 встановлено, що у своїй діяльності комісії керуються Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, вироком суду, а також цим Положенням та матеріалами про особу засудженого.
Порядок переведення засуджених врегульовано Положенням про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року № 265/30133 (далі - Положення № 266/30133)
Зокрема, п. 1 розділу ІV Положення № 266/30133 передбачено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання без зміни умов тримання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої за межами зони діяльності міжрегіонального управління здійснюється за рішенням центральної комісії.
Пунктом 4 розділу ІV Положення № 266/30133 встановлено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави "відповідно до його місця постійного проживання близьких родичів та/або членів сім'ї засудженого" здійснюється на підставі клопотання засудженого або близького родича чи члена сім'ї засудженої особи. Підпис засудженого на клопотанні засвідчується керівником адміністрації установи виконання покарань.
У клопотанні про переведення має міститися додаткова інформація щодо всіх близьких родичів та членів сім'ї засудженого відповідно до ступеня їх спорідненості та місця їх постійного проживання.
Судом встановлено та не є спірним, що позивач до переведення в ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6)" відбував покарання у ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)».
Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи у позивача є мати ОСОБА_2 , 1950 р.н. , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Після переведення позивача до ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6)", його матір ОСОБА_2 , звернулась до Міністерства юстиції України щодо переведення її сина до іншої територіально наближеної до м.Трускавця установи виконання покарань - ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» (а.с.49,50).
Тобто, значна відстань від місця її проживання (понад 760 км) до місця відбування покарання її сина слугували підставою для звернення із відповідним клопотанням.
У той же час, рішенням Центральної комісії, оформлене протоколом від 22.08.2024 року відмовлено у переведені позивача з однієї з установ виконання покарання до іншої. Підставою відмови була відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 КВК України.
Водночас, таке рішення, за виключенням лише посилання на норму частини 2 статті 93 КВК України не містить чітко визначених підстав для відмови у задоволенні клопотання та обґрунтування його прийняття з огляду на вплив місця відбування покарання на особисте життя засудженого.
Суд зазначає, що згідно з п. 17.1. Європейських пенітенціарних правил Рекомендація N R (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць, по можливості, ув'язнені повинні направлятися для відбуття покарання в пенітенціарні установи, розташовані поблизу від міста проживання або місць соціальної реабілітації. При розподілі варто враховувати вимоги, пов'язані із продовженням кримінального розслідування та забезпеченням безпеки, а також потребу створення відповідного режиму для всіх ув'язнених. По можливості, варто узгоджувати з ув'язненим первісно призначене для нього місце відбуття покарання та будь-які наступні переведення з однієї пенітенціарної установи до іншої.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Вінтман проти України (Vintman v. Ukraine, №28403/05) зазначено, що засуджені до позбавлення волі мають "надалі користуватись основоположними правами та свободами, гарантованими Конвенцією, окрім права на свободу". Отже, не постає питання, що засудженого до позбавлення волі може бути позбавлено усіх прав за статтею 8 Конвенції тільки тому, що він має статус особи, яку за вироком суду було позбавлено волі. У своїй практиці Суд також визнав, що Конвенція не надає засудженим до позбавлення волі права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені відокремлені від своїх родин та перебувають на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі. Однак поміщення засудженого до колонії, розташованої на такій відстані від місця проживання його родини, що дуже ускладнює або навіть унеможливлює побачення, може за певних обставин становити втручання у сімейне життя, оскільки можливість для членів родини відвідувати засудженого є надзвичайно важливою для підтримання сімейного життя.
При цьому, суд не заперечує, що національні органи влади повинні мати широкі дискреційні повноваження щодо питань, які стосуються виконання покарань, однак, розподіл засуджених по установах виконання покарань не повинен залишатися цілком на розсуд адміністративних органів влади. Інтереси засуджених щодо підтримання принаймні якихось сімейних та соціальних зв'язків повинні братись до уваги.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року (справа № 822/3011/17) та від 23 жовтня 2019 року (справа № 822/190/18).
За таких обставин, враховуючи, що воля позивача та його матері перевестись до виправної колонії наближеної до місця проживання його рідних, обумовлено бажанням підтримувати сімейні стосунки, що наразі є ускладненим через значну відстань, суд, з урахуванням наведеної практики Європейського суду, дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Центральна комісія діяла не у спосіб передбачений законодавством України.
При цьому, відносно доводів відповідача про наявність оперативної інформації щодо існування обставин, які створювали небезпеку життю і здоров'ю позивача, та стали підставою для переведення позивача, суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено належними доказами наявність вказаних обставин, а позивач категорично їх заперечує.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судових витрат в даній справі судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань від 28.06.2024 року (витяг з протоколу №1.3/41-2024 від 28.06.2024 року) про переведення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Личаківська виправна колонія (№30) до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» та рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі до установ виконання покарань від 22.08.2024 (витяг з протоколу №1.1/56-2024 від 22.08.2024 року) про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)».
Зобов'язати Центральну комісію Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі, до установ виконання покарань) повторно розглянути питання щодо визначення місця подальшого відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням його місця проживання до засудження та місця мешкання його матері (м.Трускавець Львівської області).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29.04.2025.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК