про залишення позову без розгляду
29 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/462/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Казанчук Г.П., секретаря судового засідання - Бакшеєвої М.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Сюр Н.В.
представника в/ч 2269 - Лягуши С.М., представника ГУ НГУ - Жиріна С.О.
розглядаючи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін заявлені відповідачами клопотання про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання винити певні дії, стягнення коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому уточненій (а.с.58-75 т.1), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 13 жовтня 2023 року №217 Про звільнення з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 , та поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом з 13 жовтня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803498) та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що почалася з 13 грудня 2023 року, яка полягає в невиконанні вимог п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р., а саме не запропонування ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командувача Національної гвардії України, на посади в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України (ЄДРПОУ 14322859) та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (РНОКПП НОМЕР_2 ) запропонувати ОСОБА_1 посаду для несення військової служби, яка відповідатиме його військо-обліковій спеціальності;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти: грошове забезпечення у розмірі 215 744 грн. 45 коп. (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні сорок п'ять копійок) за період з 01 липня 2024 року по 25 жовтня 2024 року та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 1281882 грн 50 коп. (один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят копійок);
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток із розрахунку 68947 грн. 50 коп. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень п'ятдесят копійок) в місяць за час затримки розрахунку при звільненні з 25 жовтня 2024 року по день прийняття судом рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позовну заяву залишено без руху, з підстав пропущеного строку.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник Головного управління Національної гвардії України (надалі - відповідач 1) подав відзив на позов, у якому просив позовні вимоги в частині оскарження наказу залишити без розгляду, а у задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення відмовити, з огляду на те, що оскаржуваним наказом від 13.10.2023 року позивача було звільнено з посади та виведено у розпорядження, а через один рік, за заявою позивача був звільнений з військової служби. Вказує, що 05.07.2023 року ТУ ДБР внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090001945 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 425 КК України, стосовно позивача, який в період з квітня по вересень в умовах дії воєнного стану в Україні, під час приймання продукції до військової частини за договорами постачання допустив недбале ставлення до військової служби, внаслідок чого заподіяв матеріальні збитки державі в розмірі 700014,00 грн, проте, про цей факт позивач командиру в/ч НОМЕР_1 не доповів, чим порушив вимоги статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. У зв'язку із вказаним, а також, з огляду на те, що позивач під час кримінального розслідування обіймав керівну посаду та очолював уповноважений підрозділ з питань протидії корупції, з метою унеможливлення впливу на посадових осіб військової частини НОМЕР_1 під час досудового розслідування, посадовими особами ГУ НГУ було прийнято рішення про звільнення позивача з посади та виведення його у розпорядження командувача Національної гвардії України (а.с.133-141 т.1).
Представник військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач 2) подав відзив на позов, у якому просив залишити позов без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Зазначав, що після звільнення позивача з посади та виведення його у розпорядження, Згідно пункту 10 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200 (далі - Інструкція №200) позивачу, як військовослужбовцю, зарахованого в розпорядження відповідних командирів (начальників) військових частин, зберігалось право на отримання грошового забезпечення за останньою штатною посадою, яку вони обіймали, протягом двох місяців без урахуванням часу перебування позивача на лікуванні, в основній або додатковій відпустці. У зв'язку із вказаним, з жовтня 2023 року по червень 2024 року позивачу нараховувалось грошове забезпечення за останньою посадою. Проте, з липня 2024 року по день звільнення з військової служби, позивачу виплачувався тільки оклад за військовим званням, з якого було проведено обрахунок одноразової допомоги при звільненні (а.с.142-187 т.1).
Позивач подав відповідь на відзиви відповідачів, у якому зазначив, що доводи наведенні останніми у відзивах не відповідають дійсності та не спростовують доводів позовної заяви (а.с.188-212 т.1).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року подальший розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та 17.03.2025 року забезпечено участь представників в/ч НОМЕР_1 НГУ та ГУ НГУ у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 21.04.2025 року представник позивача заявила клопотання про допит свідка, яке усною ухвалою суду було задоволено та допитаний в якості свідка - ОСОБА_2 .
Свідок - ОСОБА_2 , повідомив суду, що 13.10.2023 року йому зателефонував ОСОБА_1 , який був його керівником і повідомив, що їх обох звільнено з посади та виведено в розпорядження. Після виходу з відпустки, 17.10.2023 року ОСОБА_2 до своїх обов'язків не приступав, у зв'язку із звільненням з посади. У кінці жовтня 2023 року, нерозуміючу причину звільнення, він разом з ОСОБА_1 їздили до ГУ НГУ, де у складі 8 військовослужбовців керівного складу Нацгвардії України намагались з'ясувати підстави звільнення. При цьому, свідок зазначив, що він відмовився від проходження військової служби в Дніпропетровській області. На уточнююче питання суду, свідок повідомив, що з 13.10.2023 року йому було відомо про звільнення саме з інформації від ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача та позивач наполягали на тому, що позивачу не було вручений наказ про його звільнення, і лише у грудні 2024 року, після звернення про отримання копії наказу, позивач дізнався про своє звільнення.
Представники відповідача наголошували на тому, що саме з 13.10.2023 року позивачу було доведено про його звільнення з посади, що підтверджується власними рапортами позивача. Представник військової частини НОМЕР_1 надав суду для огляду телефонограму, якою було доведено до ОСОБА_1 про його звільнення.
Розглядаючи клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду, заслухавши позивача та представників сторін, покази свідка, судом встановлені такі обставини.
ОСОБА_1 (надалі - позивач) проходив військову службу за Контрактом про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посаді осіб офіцерського складу з 10.09.2021 року (а.с.20-21 т.3).
05.07.2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090001945 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 425 Кримінального кодексу України, про те, що у період з квітня по вересень в умовах дії воєнного стану в Україні, окремими посадовими особами військової частини НОМЕР_4 НГУ під час приймання продукції до військової частини за договорами постачання можливо допущено недбале ставлення до військової служби, внаслідок чого заподіяно матеріальні збитки ЕО 6465 (а.с.24 т.3).
Позивач в судовому засіданні особисто зазначив про те, що 13.10.2023 року під час перевірки комісією Національної Гвардії України військової частини НОМЕР_1 , полковник ОСОБА_3 особисто повідомив йому, що він буде звільнений з посади.
Наказом командувача Національної гвардії України від 13.10.2023 року №217 о/с відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих військовослужбовців звільнити з посади та зарахувати у розпорядження командувача національної гвардії України, залишивши на всіх видах забезпечення за попереднім місцем служби полковника ОСОБА_1 (Т-085822), заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом (надалі - оскаржуваний наказ, а.с.109 т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 3.10.2023 року №325 оголошено відповідно до положення нижчепойменованих військовослужбовців звільнити з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України, залишивши на всіх видах забезпечення по особовому складу від 13.10.2023 року №27 о/с полковника ОСОБА_1 з 13 жовтня 2023 року (а.с.180 т.1).
Телеграмою Головного управління Національної гвардії України №4024 повідомлено, що наказом командувача НГУ по особовому складу від 13.10.2023 року №27 о/с відповідно до положення про проходження звільнити з посади та зарахувати у розпорядження командувача НГУ, залишивши на всіх видах забезпечення за попереднім місцем служби полковника ОСОБА_1 . На зворотньому боці телеграми міститься запис ''Ознайомлений 16.10.2023 підпис Криндач'' (а.с. 58-64 т.3)
На питання суду чи виконаний на телеграмі №4024 від 13.10.2023 підпис із зазначенням про ознайомлення 16.10.2023 особисто ОСОБА_1 , останній відповів ''так''. Тобто, ОСОБА_1 було доведено про звільнення його з посади та виведення у розпорядження.
17.10.2023 року ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про надання витягу з наказу про звільнення з посади заступника командира по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 згідно телеграфного розпорядження 27/9/1/ - 8477 №217 від 13.10.2023 (а.с.33 т.1).
У рапорті від 17.10.2023 командувачу Національної гвардії України ОСОБА_1 просив дозволити особистий прийом в частині звільнення його з посади заступника командира військової частини НОМЕР_1 та подальшого проходження служби (а.с.34 т.1).
Рапортом від 25.10.2023 ОСОБА_1 повідомив командувачу Національної гвардії України про не погодження проходження військову службу на запропонованій йому посаді начальника служби соціальної роботи в/ч НОМЕР_5 (а.с.36 т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.10.2024 року №233 припинений (розірваний) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та включено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.38-39 т.1).
Після звільнення з військової служби позивач отримав грошовий атестат та інші довідки для призначення пенсії за віком. А вже після призначення пенсії, позивач зрозумів, що її розмір є меншим саме через перебування його поза штатом, що вплинуло і на розмір грошового забезпечення і на розмір допомоги при звільненні. Вказане зумовило його звернення до суду з цим позовом.
Позивач та його представник наголошували, що строк на звернення до суду пропущений не був і, що відлік його розпочато після отримання примірника оскаржуваного наказу. Натомість, представники відповідачів зазначали, що до позивача було доведений наказ про його звільнення, з приводу чого він звертався із відповідними рапортами щодо подальшого проходження військової служби, з 14.10.2023 року, протягом року, до його звільнення з військової служби, посадові обов'язки за посадою заступника командира в/ч не виконував, з липня 2024 року отримував грошове забезпечення у розмірі окладу за військовим званням, тобто всі ці обставини є свідченням обізнаності позивача із наказом про його звільнення з посади та виведення його у розпорядження. Представники відповідачів зазначають про те, що позивач був обізнаний із звільненням з посади та виведенням його в розпорядження. При цьому, представник в/ч НОМЕР_1 НГУ в судове засідання наголосив на тому, що накази про звільнення позивача з посади та виведення його у розпорядження, було доведено керівництвом позивача за підлеглістю.
Спірним питанням, з приводу якого заявлені клопотання щодо залишення позову без розгляду, наразі, є дотримання строку звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправним наказу НГУ від 13.10.2023 року №217 та визнання протиправною бездіяльність ГУ НГУ та в/ч НОМЕР_1 ННГУ, що почалася з 13 грудня 2023 року щодо не запропонування ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командувача НГУ.
Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач під час судового засідання неодноразово зазначав, що йому не відома підстава та не зрозуміла причина звільнення його з посади та виведення у розпорядження, водночас, вказане жодним чином не змінює факт обізнаності з фактом звільнення його з посади.
Позивачем та його представником не надано жодного доказу неможливості своєчасного звернення його до суду з позовом про оскарження його звільнення та виведення у розпорядження, із витребуванням як примірника такого наказу, так і обґрунтувань щодо його винесення.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, законодавцем встановлений місячний строк для звернення до суду у справах щодо оскарження наказу про звільнення з військової служби. Вказаний строк обраховується з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про наказ від 13.10.2023 року № 217, а не з дати отримання копії такого наказу (після спливу одного року і двох місяців). При цьому, звернення з адвокатським запитом у грудні 2024 року, є лише початком прояву позивачем активних дій, спрямованих на оскарження свого звільнення.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Тобто, як обставиною, з якою пов'язаний облік строку це є обізнаність позивача із фактом звільнення його з посади, а не дата вручення копії такого наказу.
Позивач в судовому засіданні наголошував на тому, що він був не обізнаний саме з підставою його звільнення з посади, проте, навіть після одержання наказу про його звільнення, йому так і не стало зрозуміло підстава його звільнення.
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як зазначив свідок у судовому засіданні, що саме ОСОБА_1 повідомив йому про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені з посади та виведені у розпорядження.
У частині 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно рапортів позивача від 17.10.2023 року, суд доходить висновку про обізнаність позивача щодо його звільнення з посади. Крім того, і рапорт ОСОБА_1 про відмову від запропонованої посади, і свідчення ОСОБА_2 про те, що вони їздили до ГУ НГУ задля вирішення питання щодо підстав звільнення та подальшого проходження служби, свідчить про обізнаність позивача із фактом його звільнення з посади.
У розрізі заявленої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин. Натомість, представник позивача та позивач не вказали жодної причини, яка б об'єктивно перешкоджала позивачу протягом доволі тривалого часу, більше одного року, з дня його звільнення, звернутись до суду.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача щодо обрахунку строку звернення до суду з грудня 2024 року, з дати, коли за зверненням адвоката було направлено копію оскаржуваного наказу.
Підставою для поновлення строку мають бути такими, що реально перешкоджали чи унеможливлювали звернутись протягом п'ятнадцяти місяців до суду з даним позовом. Представник позивача та позивач таких причин не вказали.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлена можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений законодавством, проте таким правом не скористалась.
Отже, стороною позивача не наведено жодних обставин наявності істотних перешкод та труднощів, які б були підтверджені належними доказами та свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду. Натомість наголошував на тому, що строк звернення до суду він не пропустив, оскільки обраховує строк звернення із відповіді на адвокатський запит його адвоката.
Відлік строку на звернення до суду, суд обраховує з 17.10.2023 року (наступний день після доведення позивачу телеграми №4024), а відтак, останній день місячного строку є 17.11.2023 року, протягом вказаного періоду позивач не перебував на лікарняному, що об'єктивно могло вплинути на можливість своєчасного звернення до суду.
З даним позовом до суду позивач звернувся 24.01.2025 року, тобто після спливу п'ятнадцяти місяців (один рік та три місяці). При цьому, звернення до військової частини адвоката позивача не змінює початок обрахунку строків звернення до суду, а свідчить лише про початок активних дій пов'язаних з предметом даної справи, що також відбулось після спливу строку звернення до суду.
Крім того, у пунктах 2.13-2.14 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом від 14.08.2014 № 530 та зареєстрованого в зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 вказано, що при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
Якщо військовослужбовець, який підлягає звільненню з військової служби, має право на пенсію, що призначається відповідно до підпункту “б» частини першої статті 12 Закону, то в розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років (додаток 4) зазначаються всі календарні періоди військової служби та окремо календарні періоди роботи як працівника, а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Обчислення вислуги років у разі кількох періодів служби (страхового стажу) здійснюється з урахуванням того, що рік складається з 12 місяців, а місяць у середньому - з 30 днів.
Згідно розрахунку вислугу років на пенсію (особистий номер Т-085833) у графі ''займана посада, найменування органу, частини'' зазначено - у розпорядження командира Національної гвардії України - наказ №217 о/с від 13.10.2023. На вказаному розрахунку стоїть підпис полковника ОСОБА_1 про погодження від 25.10.2024 року (а.с.66-77 т.3).
Отже, навіть із цієї дати, позивач пропустив місячний строк для звернення до суду.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк. встановлений законодавством, проте таким правом не скористався.
Доводи наведені у заяві про поновлення строку та зазначені позивача і його представником суд відхиляє.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положення частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а доводи заяви про поновлення строку на звернення адміністративного суду (а.с.101-106 т.1) та усними заявами позивача та його представника є необґрунтованими, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.
Суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності подачі заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням наявності поважних підстав пропуску строку, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Клопотання представників Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду задовольнити частково.
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відхилити.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, 9А, м. Київ, 03151; ЄДРПОУ 08803498) у частині позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 13 жовтня 2023 року №217 Про звільнення з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 ;
- поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом з 13 жовтня 2023 року;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що почалася з 13 грудня 2023 року, яка полягає в невиконанні вимог п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р., а саме не запропонування ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командувача Національної гвардії України, на посади в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади;
- зобов'язання Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України запропонувати ОСОБА_1 посаду для несення військової служби, яка відповідатиме його військо-обліковій спеціальності.
Копію ухвали суду вручити сторонам.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК