28 квітня 2025 року м. Київ 320/34164/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача встановити позивачу відсоткове значення основного розміру пенсії з 1 січня 2008 року в розмірі 74% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром у 70 процентів встановленим статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІ;
- зобов'язати відповідача здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві встановити ОСОБА_1 відсоткове значення основного розміру пенсії з 1 січня 2008 року в розмірі 74% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром у 70 процентів встановленим статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три грн.) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
11 березня 2025 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, в якій просить суд зобов'язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві подати у встановлений строк звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі №320/34164/23 в частині стягнення судового збору.
Зважаючи на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено обов'язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача у письмовому провадженні.
Ознайомившись із поданою заявою та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вказаною нормою законодавець встановив обов'язок учасників справи щодо обов'язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов'язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб'єкта, який має виконати таке рішення.
Питання, пов'язані зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-382-3 КАС України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382 КАС України передбачено, що якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі Порядок №845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд висновує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може мати місце лише у випадку зобов'язання рішенням суду такого суб'єкта вчинити певні дії.
Разом із цим, у заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.03.2024 у справі №320/34164/23 позивач просить суд встановити судовий контроль саме в частині стягнення судового збору.
Відтак, судове рішення в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судового збору повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача.
Отже, зазначене виключає підстави для зобов'язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №320/34164/23 в частині стягнення судового збору.
Згідно з частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Підсумовуючи, заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.03.2024 у справі №320/34164/23 в частині стягнення судового збору задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 370, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №320/34164/23 в частині стягнення судового збору відмовити.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Колеснікова І.С.