28 квітня 2025 року Київ справа №320/3315/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №55 від 08.03.2022 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції;
- поновити на службі старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок);
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 матеріали позовної заяви № 320/3315/22 передано до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Матеріали позову спрямовані до Окружного адміністративного суду міста Києва супровідним від 19.05.2022.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 25.05.2022 матеріали позовної заяви № 320/3315/22 розподілені на суддю Кармазіна О.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2022 року відмовлено у прийнятті до свого провадження матеріалів позовної заяви №320/3315/22 та повернуто матеріали позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду.
25.08.2022 матеріали позовної заяви №320/3315/22 повторно надійшли до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 адміністративну справу №320/3315/20 розподілено судді Добрянській Я.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
12.06.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.06.2023 справа розподілена судді Харченко С.В.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
20.02.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 справу прийнято до провадження, яке вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Адміністративний позов обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві. Надано додаткові докази на обґрунтування наведеної позиції. Крім того, надано належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування.
Крім того, позивачем, на підтвердження обставин наведених у позовній заяві будо подано додаткові докази по справі.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням національної поліції України в Київській області видано наказ від 08.03.2022, № 288 яким призначено службове розслідування щодо позивача.
За результатами службового розслідування складено висновок від 08.03.2022 затверджений Начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Андрієм Нєбитовим, з урахуванням службового розслідування, комісією встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.
Вказаним розслідуванням встановлено, що у діях старшого сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї.
Вказана подія стала можливою у зв'язку з низькими морально-діловими якостями та низькою правосвідомістю ОСОБА_1 , що дискредитує високе звання поліцейського чим самим унеможливлює подальшу службу в Національній поліції України.
У зв'язку з наведеним наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №55 від 08.03.2022 вирішено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 вирішено звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 19 Закону України « Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі також - Закон № 580-VІІІ) передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону №580-VІІІ керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.
Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 59 Закону №580-VІІІ встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю.
Частинами 1-2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Відповідно ст. 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов'язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об'єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Відповідно ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Як вбачається з матеріалі справи, до керівництва Головного управління надійшла доповідна записка начальника Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Підпунктами 1 та 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону.
Відповідно до статті 64 Закон України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Незважаючи на вищевикладені норми на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув старший сержант поліції ОСОБА_1 .
По даному факту за вих. №548/109/1400/22 від 08.03.2022 у Бучанському РУП ГУ було складено акт про не вихід на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 вищевказаним працівником Бучанського РУП ГУ, для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
У ході проведення службового розслідування опитаний начальник Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковник поліції ОСОБА_3 , пояснив, що в порушення вимог статті 64 Закон України «Про Національну поліції» на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місцях для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув наступний працівник поліції, а саме: старший сержант поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ОСОБА_1 .
Вказаного працівника поліції було неодноразово повідомлено та попереджено керівництвом районного управління поліції про необхідність з'явитися за місцем роботи для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, однак останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати до місця несення служби не будуть.
Ткач А.А. вважає, що вищевказаний працівник поліції порушив вимоги статті 64 Закон України «Про Національну поліції» (Присяга працівника поліції).
Опитаний заступник начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковник поліції Микитенко Роман Леонідович, надав аналогічні пояснення.
Опитаний начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Лобас Віталій Сергійович, крім пояснень аналогічним поясненням ОСОБА_3 та Микитенка Р.Л. додав, що особисто він неодноразово телефонував ОСОБА_1 та повідомляв про необхідність прибуття до місця несення служби, однак останній категорично відмовився це зробити. Про об'єктивні причини не прибуття, не повідомив.
Аналогічна пояснення також були надані такими посадовими особами: тимчасово виконуючий обов'язки начальника відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області (заступник начальника відділу поліції - начальник сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2) капітан поліції Мартиненко Максим Костянтинович, начальник відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Хіміч Ігор Анатолійович, заступник начальника відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Пікульський Олександр Сергійович, дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_4 , інспектор відділу реагування патрульної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Новік Дмитро Вікторович, поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капрал поліції Бондаренко Дмитро Валентинович, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Хилевич Дмитро Миколайович, поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Чалаєвський Микола Сергійович, поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Свинар Андрій Віталійович, поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області сержант поліції ОСОБА_5 , старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції Ягодовський Ярослав Анатолійович, старший інспектор-черговий чергової частини відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції Русаков Олексій Вадимович, начальник сектору дізнання відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_8 , поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_9 , поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_10 , поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції Пугач Тарас Анатолійович, поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції Салюк Олександр Сергійович, заступник начальника управління поліції - начальник слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Котяш Анатолій Володимирович, заступник начальника управління поліції - начальник кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Гончарук Ігор Володимирович, начальник сектору дізнання відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Чернець Антон Андрійович.
Опитаний, т.в.о. обов'язки дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Виноградов-Оладько Олександр Михайлович додатково вказав, що 03.03.2022 в с. Білогородка, Бучанського району, на шляхопроводі через річку Ірпінь він бачив ОСОБА_1 , котрий рухався із с. Стоянка в напрямку с. Білогородка на автомобілі «Мерседес».
Під час зустрічі ОСОБА_1 запитав, де можна купити пальне, на що ОСОБА_11 повідомив, що в м. Буча. Після вказаного ОСОБА_1 поїхав далі. На робочому місці, працівників зазначених у поясненні ОСОБА_11 не бачив.
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затверджненої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов'язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.
Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, а саме: старший сержант поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ОСОБА_1 .
Встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції не представилося можливим, у зв'язку з тим, що частина відповідних журналів була знищена у результаті бойових дій.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Підпунктом 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію»:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Таким чином, інформація викладена у матеріалах службового розслідування щодо позивача знайшла своє підтвердження матеріалами справи. Відтак, у діях старший сержант поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована наступна правова позиція, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96).
Рішення ЄСПЛ у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії», заява № 63235/00, рішення від 19.04.2007.
Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.
Враховуючи вищевказане, на думку суду, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним. Відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірного наказу та задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.