про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 квітня 2025 року м. Київ № 320/19854/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності компетенції,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності компетенції, в якому просить суд:
- встановити факт відсутності повноважень (компетенції) у відповідача як cуб'єкта владних повноважень у сфері публічно правових відносин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Ужитий у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, суд зазначає таке.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд встановити факт відсутності повноважень (компетенції) у відповідача як cуб'єкта владних повноважень у сфері публічно правових відносин.
Як зазначалось судом, за змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
За правилами пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб'єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а, отже, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, які не можуть бути поновлені судом адміністративної юрисдикції в межах даної справи.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №705/748/17, від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 та від 12.06.2019 у справі №9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №800/566/17, від 10.07.2018 у справі №825/1808/17, від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі №461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 у справі №160/1106/19, від 07.10.2020 у справі №320/1360/19, від 23.02.2021 у справі №808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20, від 26.05.2022 у справі №200/12247/20-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, спір між позивачем та відповідачем у цій справі про встановлення наявності компетенції не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом КАС України не передбачена.
Отже, даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Проте, необхідно зазначити, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у площині частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі №820/3713/17, від 26.05.2022 у справі №200/12247/20-а та від 24.11.2022 у справі №640/26829/21.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у даній справі.
При цьому, частиною п'ятою статті 170 КАС України визначено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 19, 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності компетенції.
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали надіслати (видати) позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Перепелиця А.М.