ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" квітня 2025 р. справа № 300/1103/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Боднарчук Андрій Михайлович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Боднарчук Андрій Михайлович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, з дня призначення пенсії - 01.11.2021, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 01.11.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Однак відповідачем неправильно визначено індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,08000, що призвело до зменшення розміру пенсії. Представник позивача вважає, що оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 4 місяці 4 дні (304 місяці), то коефіцієнт страхового стажу повинен складати 0,25333. Представник зауважує, що відповідачем при обрахунку розміру пенсії не дотримано вимог ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», що призвело до неправильного визначення суми місяців страхового стажу, яка є елементом формули, та відповідно помилкового застосування коефіцієнту страхового стажу 0,08000. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
10.03.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 з 01.11.2021 призначено пенсію за віком, з урахуванням страхового стажу в Україні - 8 років 27 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,08000) та стажу роботи в районах Крайньої Півночі - 18 років 4 місяці 13 днів, коефіцієнт заробітку становив 0,42247. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі 300/6098/23 відповідачем проведено перерахунок пенсії. Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 05.03.2023 становить 3034,80 грн, де 2799,80 грн - розмір пенсії за віком, який розрахований за формулою 34997,45 (середньомісячний розмір заробітної плати для обчислення пенсії*0,08000 (коефіцієнт стажу). Відповідач стверджує, що оскільки страховий стаж позивача, який враховується для обчислення розміру пенсії, становить 8 років 27 днів, то коефіцієнт страхового стажу повинен становити 0,08000. Крім того вважає, що витрати на правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 01.11.2021 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до протоколу розрахунку коефіцієнт страхового стажу позивача становить 0,08000, який розраховано зі страхового стажу 8 років 27 днів за формулою 96/100*12*1. Загальний страховий стаж позивача становить 24 років 4 місяці 4 дні (а.с.8-9).
На адвокатський запит від 30.08.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 05.09.2024 №0900-0202-8/48077 повідомило, що після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 10.10.2023 у справі №300/6098/23, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії становить 3,83794. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2023 становить 3034,80 грн, в тому числі 2799,80 грн розмір пенсії за віком (34997,45 (середньомісячний розмір заробітної плати для обчислення пенсії*0,08000 (коефіцієнт стажу). Зазначено, що рішення суду виконане в межах покладених зобов'язань (а.с. 5).
14.10.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із адвокатським запитом, в якому просив провести позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 0,25333 та коефіцієнтом заробітної плати для обчислення розміру пенсії 3,83794 (а.с.6).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 18.10.2024 №0900-0202-8/55112 повідомило, що на виконання рішення суду ід 10.10.2023 у справі №300/6098/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 05.03.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 29.11.2017 за №25/4885, №25/4884, №25/4883, №25/4882 та від 05.12.2017 №25/4992, виданих АТ «Арктикнафтогазбуд» (а.с.7).
Вважаючи, що відповідачем неправильно визначено індивідуальний коефіцієнт страхового стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії, позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс / 100% х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що загальний страховий стаж позивача складає 25 років 4 місяці 4 дні, що становить 304 місяці (а.с. 9).
Поряд з цим, дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок пенсії позивача, судом встановлено, що його страховий стаж, з якого розраховано коефіцієнт стажу 0,08000, становить безпосередньо 96 місяців (8 років 27 днів) (а.с.8).
Водночас, враховуючи формулу, передбачену ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», коефіцієнт страхового стажу позивача повинен становити 0,25333 (304*1%)/12=0,25333).
Відтак, оскільки відповідачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 .
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 0,25333 з дня призначення пенсії - 01.11.2021 зі здійсненням виплати, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія з 01.11.2021. Зважаючи на це, та з урахуванням вищевикладених обставин справи та правових висновків суду, та з огляду на те, що позивачу саме при призначенні пенсії застосовано коефіцієнт стажу 0,08000, отже, на переконання суду, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, саме з дня призначення пенсії - 01.11.2021, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Суд зазначає, що жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, суд виходить з таких міркувань.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належать до компенсування стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
Згідно з ч. 6, ч.7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цій справі представник позивача адвокат Боднарчук Андрій Михайлович просить здійснити розподіл витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 4000 грн.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Боднарчуком А.М. надані ордер №10936561, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 від 09.06.2020, договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025, розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги, акт приймання- передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2025, довідка від 10.02.2025 №03/02, квитанція до прибуткового касового ордеру №54 від 10.02.2025 на суму 4000 грн.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту акту приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2025, адвокатом надані клієнту такі послуги: ознайомлення з документами клієнта та аналіз судової практики і законодавства, усна консультація, адвокатський запит (1000 грн) та складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів, виготовлення копії - 3000 грн.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Крім того суд зазначає, що така послуга, як аналіз судової практики і законодавства охоплюється послугою складання позовної заяви. Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, правову позицію відповідача з цього питання, викладену у відзиві на позов, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1500,00 грн та стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким вчинено оспорювані дії.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 18.02.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, з дня призначення пенсії - 01.11.2021, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.