Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 квітня 2025 року Справа№640/5195/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ'КО» (02094, вул. Гніздовського Якова, буд. 5 літ. «Д», «Ж». м. Київ, ЄДРПОУ 40089461) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ'КО» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2021 №UA100320/2021/000015/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від від 13.08.2021 №UA100320/2021/00468.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачем зазначено, що митним органом протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів та обраний метод його визначення, основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), в зв'язку із тим що, Відповідачем встановлено неподання декларантом всіх запрошених документів, в наявності розбіжності та відсутні відомості, щодо підтверджння числових значень складових митної вартості та наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Крім того, Відповідачем протиправно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.08.2021 №UA100320/2021/00468. Так, наголошено, що для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару Позивачем було подано до митного органу пакет документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки Відповідачу були надані належні документи, які підтверджують митну вартість товару. Зазначено, що єдиними підставами для витребування від декларанта додаткових документів є лише випадки, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей щодо ціни, або ж у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому зауважень щодо наданих декларантом документів, розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті за ці товари, від митного органу не поступило. На підставі вказаного, Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог, зазначивши наступне.
Так Позивач не виконав належним чином свій обов'язок, щодо подання митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися наоб'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Також Позивач не скористувався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже, не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок неподання таких документів, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, та те, що у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 02.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ'КО» (покупець) і нерезидентом компанією ALTINYONGA DIS TICARET PAZARLANA INSAAT NAKLIYE SANAYI VE TICARET AS (м. Бурса, Туреччина) (Продавець) укладено Контракт № 1 (далі за текстом - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту, Продавець продає, а Покупець купує продукцію, що виготовляється серійно Продавцем в асортименті. Найменування, ціна, кількість продукції зазначається в проформі-інвойсі, який є невід'ємною частиною Контракту.
Пунктом 1.2. Контракту передбачено що, періодичність поставок визначається замовленнями Покупця. Умова поставки EXW митний пост м. Бурса (р-н Інегьоль) (п. 1.3. Контракту).
Згідно із пп. 5.1.1. та 5.1.2. п. 5.1. Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар відповідної якості і кількості в обумовлені терміни та повинен надати Покупцю наступні документи: проформу-інвойс; комерційний інвойс; копію експортної декларації; виписку з прайс-листа; пакувальний лист.
Додатковою угодою № 1 від 27.07.2021 до цього Контракту, внесено зміни до пн. 4.1. п. 4, яким встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити авансовий платіж в сумі і в строк, вказаний в Проформі-інвойсі, і залишкову суму в строк, вказаний в Інвойсі. Оплата здійснюється перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця в доларах США. Датою оплати вважається дата фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.
За для митного оформлення товару, 13.08.2021 до митного поста «Столичний» - ВМО № 1 Київської митниці Держмителужби Позивачем до Відповідача подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA 100320/2021/288291 від 13.08.2021 для митного оформлення придбаного за Контрактом товару. Загальна фактурна вартість товару за митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100320/2021/288291 становить 29 835,60 доларів США.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу такі документи: інвойс (Commercial invoice) № 2 від 15.06.2021; коносамент (Bill of lading) KTLIZM2118515 від 08.08.2021; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 7208 від 12.08.2021 декларація про походження товару (Declaration of origin) № 0342490 від 04.08.2021 платіжне доручення № 20JBKLL6 від 15.06.2021 на суму 7 760,52 доларів США платіжне доручення № 24JBKLL7 від 30.07.2021 на суму 7 291,28 доларів США: довідка ТОВ «КТЛ Україна» про транспортні витрати № 11/0821-02А від 11.08.2021; Проформа-інвойс № 2 від 11.06.2021; контракт № 1 від 02.11.2020 з Додатковою угодою № 1 від 27.07.2021; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12.11.2015 договір транспортного експедирування № 12/01-21-АШ від 12.01.2021 р.; митна декларація країни відправлення № 21410300EX090525 від 04.08.2021.
13.08.2021 Відповідач визнав документи, подані декларантом такими, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують 3 числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товаринедостатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару та направив на адресуу декларанта електронний запит (повідомлення) (ідентифікатор повідомлення e68ebfb6-5286-4146-a530-4e5a3432dl19), у якому зазначив наступне: відповідно до наданого рахунку-фактури (інвойсу) від 15.06.2021 № 2 покупець зобов'язаний забезпечити передоплату за товар в розмірі 50% (відсотків) від вартості товарів, що становить 14917,8 доларів США, проте до митного оформлення надано банківські платіжні документи від 15.06.2021 № 20JBKLL6 та від 30.07.2021 № 24JBKLL7 на суму 15051,8 доларів США; відповідно до п. 4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.11.2020 № 2 покупець зобов'язується оплатити 30% вартості контракту після затвердження проформи-інвойсу, решту суми покупець повинен оплатити перед відправкою вантажу, проте, до митного оформлення не надано жодного документу, який підтверджує дану оплату; товар поставляється на умовах поставки EXW - Bursa Inegol, прome із документів, що можуть підтвердити транспортні витрати подано довідку про транспортні витрати від 11.08.2021 № 11/0821-02A. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 за №984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; не забезпечено, відповідно до ст. 254 Митного кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копія митної декларації країни відправлення; в наданій до митного оформлення копія митної декларації країни відправления від 04.08.2021 №21410300EX090525 вказано рахунок-фактуру (інвойс) від 04.08.2021 №21243160110886018074486/1, що відрізняється від наданого до митного оформлення.
В зв'язку із наявними розбіжностями, Відповідач запропонував Позивачу надати наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
В свою чергу, Позивач електронним повідомленням надіслав Відповідачу лист №13/08 від 13.08.2021 р. яким додатково надав: - прайс-лист (Pricelist) виробника товару від 01.08.2021; - Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.07.2021 по 12.08.2021; Податкові накладні (№ 8 від 09.06.2021; № 11 від 16.06.2021; № 13 від 16.06.2021; № 17 від 21.06.2021; № 38 від 15.07.2021; № 50 від 30.07.2021); лист (взаємовідношення виробника з продавцем); договір про транспортно-експедиційні послуги від 03.03.2020 № 03/03-20-1, та повідомив, що інших додаткових документів крім наданих, на даний час надати не має можливості.
13.08.2021 за результатами розгляду поданих декларантом документів на товар, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2021 № UA100320/2021/000015/2, відповідно до якого, митним органом донараховано митну вартість за митною декларацією ІМ 40 ДЕ № UA100320/2021/288291, а саме: Товар 1, з розрахунку формули коригування: Вага нетто 1397 кг [помножена на Вартість за одиницю 4,4200 доларів США [дорівнює 6 174,74 доларів США, яка дорівнює 165 289,145 грн. (з розрахунку 26,7686 грн. за 1 долар США). Товар 2, з розрахунку формули коригування: Вага нетто 5 958 кг [помножена на Вартість за одиницю 4,4200 доларів США [дорівнює] 26 334,36 доларів США, яка дорівнює 704 933,949 грн. (з розрахунку 26,7686 грн. за 1 долар США). При цьому, обґрунтовуючи підстави відмови у випуску товарів за заявленою декларантом належною митною вартістю згідно декларації ІМ 40 ДЕ № UA 100320/2021/288291, митний орган у графі 33 рішення від 13.08.2021 № UA100320/2021/000015/2, зазначив, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
На підставі рішення про коригування митної вартості товару від 13.08.2021 № UA 100320/2021/000015/2, Відповідач видав Декларанту картку відмови в митному оформленні випуску товарів № UA100320/2021/00468.
В свою чергу, 13.08.2021 року Позивач подав нову митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA100320/2021/288340 (довідковий номер вн. № 1306 - графа 7) із урахуванням скоригованої вартості Товару 1 та Товару 2 за рішенням від 13.08.2021 № UA100320/2021/000015/2, що дозволило останьому випустити товар у вільний обіг на умовах надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Так, у графі 47 декларації ІМ 40 ДЕ № UA 100320/2021/288340 щодо: Товару 1, наведена додатково визначена митним органом ставка (вид платежу 028) у розмірі 20%, яка дорівнює 2 299,76 грн., що отримана у спосіб: від скоригованої суми 165 289,145 грн. [відняти] суму статистичної вартості 153 790,37 грн. (графа 46) [дорівнює] 11 498,775 грн., з якої 20% становитиме суму, у розмірі 2 299,76 грн. Товару 2, наведена додатково визначена митним органом ставка (вид платежу 028) у розмірі 20%, яка дорівнює 49 617,34 грн., що отримана у спосіб: від скоригованої суми 704 933,949 грн. [відняти] суму статистичної вартості 456 847,23 грн. (графа 46) [дорівнює] 248 086,719 грн., з якої 20% становитиме суму, у розмірі 49 617,34 грн. Таким чином, внаслідок коригування митної вартості у Позивача збільшилась митна вартість товару (зобов'язання) по Товару 1 (2 299,76 грн) та Товару 2 (49 617,34 грн) на загальну суму 51 917,10 грн.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - Митний кодекс України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6 та 7 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
За приписами частини 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять, зокрема такі документи, як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Щодо розбіжностей в оплаті, то відповідно до наданого рахунку-фактури (інвойсу) від 15.06.2021 № 2 покупець зобов'язаний забезпечити передоплату за товар в розмірі 50% (відсотків) від вартості товарів, що становить 14917,8 доларів США, проте до митного оформлення надано банківські платіжні документи від 15.06.2021 № 20JBKLL6 ma від 30.07.2021 № 24JBKLL7 на суму 15051,8 доларів США».
Проформою-інвойсом № 2 від 11.06.2021 до Контракту було визначено загальну вартість товару у розмірі 25 868,40 доларів США за 66 товарних позицій. При цьому, передоплата становить 7 760,52 доларів США. 15.06.2021 Позивачем сплачено 30% (7 760,52 доларів США) від вартості товару 25 868,40 доларів США за Проформою-інвойсом № 2 від 11.06.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 20JBKLL6 від 15.06.2021 на суму 7 760,52 доларів США.
В сво чергу, комерційним інвойсом (Commercial invoice) № 2 від 15.06.2021, завод-виробник скорегував обсяг товару для відпуску у кількості 81 одиниці товару на суму 29 835,60 доларів США, водночас визначивши 50% передоплати, та закріпивши фіксовану суму передоплати у розмірі 15 530,40 доларів США, а решту 50% - до 10.09.2021. 27.07.2021 укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, якою внесено зміни до 4.1. яким погодили, що сума авансового платежу вноситься відповідно до проформи-інвойсу, а залишкова сума вноситься в строк, вказаний в Інвойсі.
30.07.2021 Позивачем було сплачено іншу частину у розмірі 7 291,28 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 24JBKLL7 від 30.07.2021. При цьому, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.07.2021 12.08.2021 з Продавцем, за Позивачем рахувалася сума залишку у розмірі 478,60 доларів США. Вказана сума вираховувалася таким чином: 8 239,12 доларів США (кредит в колонці Продавця) в яку входить сума 7 760,52 доларів США сплачена 15.06.2021. Таким чином, від 8 239,12 доларів США [відняти] 7 760,52 доларів США [дорівнює] 478,60 доларів США.
Таким чином, враховуючи суму залишку на рахунку у розмірі 478,60 доларів США [додати] суму 7 760,52 доларів США (платіж від 15.06.2021 згідно з проформою-інвойсу що дорівнює 30% від загальної вартості) [додати] суму 7 291,28 доларів США (платіж від 30.07.2021 відповідно до комерційного інвойсу) [дорівнює] 15 530,40 доларів США, яка визначена у комерційному інвойсі (Commercial invoice) № 2 від 15.06.2021. А залишок суми, у розмірі 14 305,20 доларів США було сплачено 06.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 26JBKLL9 від 06.09.2021. Отже, шляхом підсумування 15 530,40 доларів США та 14 305,20 доларів США, дорівнює 29 835,60 доларів США, як загальна вартість товару згідно з комерційним інвойсом (Commercial invoice) № 2 від 15.06.2021, що відповідає заявленій сумі, для митного оформлення товару (у графі 22) митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100320/2021/288291.
Суд наголошує, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. В зв'язку із цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнівів в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, доводи Відповідача щодо розбіжностей в оплаті є неспроможними.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.
Щодо доводів Відповідача, стосовно довідки про транспортні витрати, як неналежного доказу щодо транспортування грузу, суд зазначає наступне.
Так, Позивачем на підтвердження транспортних витрат, Відповідачу була надана довідка №11/0821-02А від 11.08.2021 від ТОВ «КТЛ Україна», крім неї були ще надані: договір транспортного експедирування № 12/01-21-АШ від 12.01.2021 р., з рахунком фактурою № 21080129 від 11.08.2021 і актом надання послуг № 21080129 від 11.08.2021 (на 50 086,67 грн за морський фрахт); та рахунком фактурою № 21080158 від 13.08.2021 і актом надання послуг № 21080158 від 13.08.2021 (на 36 940,68 грн. за організацію перевезення), а також, договір про транспортно-експедиційні послуги від 03.03.2020 № 03/03-20-1.
На виконання вищевказаних зобовязань, Позивачем здійсненні відповідні платежі, що підтверджуються: платіжним дорученням № 317 від 20.08.2021 на суму 50 086,67 грн.; платіжним дорученням №318 від 27.08.2021 на суму 36 940,68 грн.
Таким чином, платежі на підтвердження транспортних витрат були здійснені після запиту Відповідача, а тому квитанції на оплату і не могли бути надані Відповідачу, що не суперечить дічому законодавству.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що декларантом надано документи на підтвердження транспортних витрат, у зв'язку з чим вважає безпідставними доводи представника відповідача в цій частині.
Згідно з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ/докази, якими має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Суд звертає увагу, що за приписами викладених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №815/2552/16.
Щодо незабезпечення Позивачем, відповідно до ст. 254 Митного кодексу, перекладу документів, поданих до митного оформлення, а саме митної декларації країни відправлення слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. З міжнародних документів (конвенцій), які регулюють питання застосування митної декларації, слід відзначити Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Конвенцію про спільну транзитну процедуру та Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами.
Кіотська конвенція не містить конкретних форм та правил заповнення митних декларацій, хоча в ній зазначено, що письмова форма декларації на товари має відповідати типовій формі Організації Об'єднаних Націй, та містить низку положень щодо застосування типів митних декларацій. У Європейському Союзі напрацьовано та уніфіковано загальні для його членів правила застосування єдиних форм документів, що застосовувалися в митній та інших сферах, а також установлено єдині стандарти зі спрощення адміністративних процедур у торговельній діяльності.
Для успішної реалізації угод про вільну торгівлю між Європейським Союзом і країнами - членами Європейської асоціації вільної торгівлі, а також для забезпечення єдиних правил проведення адміністративних процедур було укладено Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, яка набрала чинності з 1 січня 1988 р. Ця Конвенція встановлює заходи зі спрощення формальностей у торгівлі товарами між сторонами Конвенції та третіми країнами, зокрема шляхом запровадження єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД). ЄАД за формою, зразок якої наведено в Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами, підлягає використанню при будь-якій процедурі, пов'язаній з експортом, імпортомі транзитом незалежно від виду і походження товарів. Залежно від обставин ЄАД виступає як митна декларація про експорт, транзит або імпорт товарів. Відповідно до ст. 76 Угоди про партнерство метою співробітництва є забезпечення виконання всіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди й досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства. До того ж співробітництво включає, зокрема, запровадження ЄАД. 10 3 01.01.2008 р. форми митної декларації, які застосовуються в Україні, приведено у відповідність із формою ЄАД, яка застосовується державами - членами Європейського Союзу і Європейської асоціації вільної торгівлі. 3 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс. У його основу покладено положення міжнародних конвенцій, до яких приєдналась Україна.
На сьогодні в Україні при декларуванні товарів використовують форму бланка ЄАД у вигляді комплекту з чотирьох аркушів. Оскільки з 05.10.2006 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, тому форма митної декларації відповідає типовій формі при ООН.
Це значить, що українська митна декларація буде така ж по формі, як і польська, російська, іспанська, турецька та інших країн, які приєднані до конвенції. Туреччина приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур 03.05.2006 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/976_004#Text). Дана Конвенція передбачає ідею єдиного адміністративного документа (ЄАД) для всіх напрямів перевезень: експорт, імпорт, транзит. Тобто бланк один, реквізити ті ж самі, але наповнення реквізитів може відрізнятися. Наприклад, декларація на експорт та імпорт будуть відрізнятися іншими кодами напряму переміщення та іншими кодами митних режимів. Таким чином, при аналізі митної декларації країни-відправника (Туреччини) 04.08.2021 № 21410300EX090525, митний орган, який здійснює контроль за митним оформленням ввезених товарів, і керується положеннями Митного кодексу України, який розроблений з урахуванням міжнародних нормативно-правових актів, то з урахуванням положень Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, митний орган повинен орієнтуватися, і в змісті турецької митної декларації, оскільки зміст граф відповідає змісту графам, що передбачені українськими митними деклараціями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450.
В нашому випадку, у митній декларації країни-відправника (Туреччини) 04.08.2021 № 21410300EX090525 міститься інформація, яка наводиться в інших наданих Позивачем документах, я саме: в контракті № 1 від 02.11.2020; комерційному інвойсі (Commercial invoice) № 2 від 15.06.2021, коносаменті (Bill of lading) KTLIZM2118515 від 08.08.2021; міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 7208 від 12.08.2021; декларації про походження товару (Declaration of origin) № 0342490 від 04.08.2021.
Таким чином, митна декларація країни відправлення не є єдиним джерелом встановлення даних про митну вартість товару, більш того в митній декларації ІМ 40 ДЕ № UA100320/2021/288291 від 13.08.2021 р. співпадать всі числові значення.
За всказаних обставин, суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на необхідність нададня перекладу митної декларації країни відправлення.
Щодо тверджень Відповідача стосовно того, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 04.08.2021 № 21410300EX090525 вказано рахунок фактуру (інвойс) від 04.08.2021 № 21243160110886018074486/1, що відрізняється від наданого до митного оформлення, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару. Зазначений у митній декларації країни відправлення рахунок-фактура складається відправником (продавцем);
При цьому, Позивач не має відношення до її складання, а зазначений номер може бути внутрішнім номером продавця. Таким чином, висновок митного органу про різницю в реквізитах між рахунком-фактурою (інвойсом) наданим для митного оформлення та рахунком-фактурою, зазначеним в митній декларації країни відправлення від 04.08.2021 № 21410300EX090525 не має під собою правових підстав.
Відповідач витребував у Позивача: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Як аргументувалося вище, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право витребувати додаткові документи, Відповідач має право лише у випадках, встановлених цим Кодексом, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України. Неподання документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, може призвести до відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли орган доходів і зборів матиме обгрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та або недостовірність відомостей про митну вартість.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд при розгляді справи № 480/4423/18, виклавши у постанові від 20.03.2020 р.
Постановою від 07.05.20 р. у справа №1.380.2019.001625 Верховний суд зазначив, що ставлячи під сумнів обґрунтованість вимоги митного органу про надання додаткових документів, необнідна наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів яка є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обгрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а дії митного органу визнали незаконними.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України).
Однак, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).
Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митних деклараціях вартості товару саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Як вбачається із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів у зв'язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас, під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
Більше того, Відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів, та не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав Відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Подані Позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ст. 53 МК України.
З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.
Крім того, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині 2 ст.2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Державної митної служби України є протиправними, тому підлягають скасуванню.
Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені відповідачем у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесених відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність рішення №UA100320/2021/000015/2 від 13.08.2021 року.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову Позивачем сплачено судовий збір у сумі 4962 грн. Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача сплачений судовий збір.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, Позивач у позовній заяві заявив витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн., отже останьому необхідно надати до суду відповідні докази витрат на правничу допомогу, протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду, адже за відсутності відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 - 262 КАС України ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ'КО» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 40089461; місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, літ. Д, Ж) до Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, Бульвар Гавела Вацлава, 8-А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмителужби про коригування митної вартості товарів від № UA100320/2021/000015/2 від 13.08.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100320/2021/00468 від 13.08.2021 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬКО» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 400894613 місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, літ. Д, Ж) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, Бульвар Гавела 22 5. Вацлава, 8-А) судовий збір, у розмірі 4 962,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.04.2025.
Суддя Є.В. Череповський