Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2025 року Справа№200/1436/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Україна, 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про
визнання протиправними та скасування постанов Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 01.07.2022 №32024/220471/2/31 та № 32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати»;
зобов'язання відновити нарахування та виплату страхових виплат по двом випадкам з 01 липня 2022, виплативши заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 липня 2022 року по день поновлення такої виплати,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебував на обліку як отримувач страхових виплат в Києво-Святошинському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, де отримував страхові виплати по 30 червня 2022 року.
З 01 липня 2022 року позивачу страхові виплати було припинено.
Відповідачем повідомлено, що постановами Києво-Святошинського відділення УВД ФССУ у Київській області від 01.07.2022 № 32024/220471/2/31 та № 32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», виплати припинені з 01.07.2022 року згідно п.6 ч.1 ст.46 та ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.
До суду від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження; в адміністративній справі розгляд справи вирішенопроводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); питання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області: відомості з якого періоду припинено виплату страхових виплат з зазначенням підстав, докази ознайомлення ОСОБА_1 з прийнятим рішенням щодо припинення страхових виплат, вітомості про розмір нарахованих та окремо виплачених страхових сум страхових виплат з січня 2020 по теперішній час з вказівкою дат нарахування та виплат; електронну страхову справу ОСОБА_1 .
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 04.09.2019 року №3244-5000188107 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з довідкою МСЕК серія АБ №0016728 позивачу встановлено втрати працездатності 40% - пневмоконіоз, 25 - травма, групи інвалідності немає.
Постановою Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Київській області від 01 липня 2022 №32024/220471/1/32 позивачу припинено щомісячну страхову виплату.
Постановою Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Київській області від 01 липня 2022 №32024/220471/2/31 позивачу припинено щомісячну страхову виплату.
Листом відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.03.2025 №5215/795 позивачу повідомлено, що здійснено розрахунок заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 квітня 2021 по 31 травня 2024 в сумі 223105,86 грн.
19.03.2025 відповідачем листом № 1000-0804-7/36395 позивачу повідомлено, що постановами Києво-Святошинського відділення УВД ФССУ у Київській області від 01.07.2022 №32024/220471/2/31 та №32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», виплати припинені з 01.07.2022, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV.
Поновлення виплати щомісячної страхової виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після особистого звернення внутрішньо переміщеної особи до будь-якого сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб із заявою про поновлення страхових виплат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон 1105-XIV).
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже зазначено відповідачем у своєму листі від 10.11.2023 року причиною призупинення нарахування страхових виплат є не підтвердження місце проживання ВПО.
Проте, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382- IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
ЄСПЛ неодноразово повторював, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У справі “Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року) положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. №637 визнано нечинними, оскільки останні не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Таким чином, враховуючи встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили обставини щодо не відповідності положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 правовим актам вищої юридичної сили, посилання представника відповідача на вказані нормативно-правові акти є безпідставними.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, визначено що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17. Оскільки відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат, скасування такої довідки не є підставою для відмови у призначенні та виплаті щомісячних страхових виплат, а також для зняття з обліку страхового випадку та потерпілого.
У відповідності до пункту 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" так само, як і постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції", від 19.07.2018 року № 11 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати або скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, які врегульовані нормами Закону № 1105-XIV та Закону № 16/98-ВР, застосовуватись не можуть.
Як вказав Верховний Суд у п.п. 19-21 постанови від 05.07.2023р. у справі №826/9487/17 однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, у випадку суперечності норм акта Кабінету Міністрів України нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що припиняючи (відмовляючи) у виплатах позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством (стаття 45 Закону № 1105-ХIV), а отже, фактична відмова у страхових виплатах та наданні соціальних послуг є протиправною.
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи: - “конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі» (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 12 квітня 2012 року № 9- рп/2012);
- “держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 липня 2022 року по день поновлення такої виплати, суд зазначає.
Доказів нарахування страхових виплат до суду не надано.
А тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправною та скасування постанов Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 01.07.2022 №32024/220471/2/31 та № 32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» та зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01 липня 2022 року.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статей 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених чи оспорюваних прав.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо здійснення страхових виплат, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХIV від 29 вересня 1999 року (далі - Закон № 1105-ХIV).
Частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці».
Оскільки позивачем оскаржується правомірність припинення здійснення страхових виплат, то застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, може мати наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV право особи на виплату суми страхової виплати за минулий час у зв'язку із порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З аналізу приписів наведених норм випливає, що у разі порушення законодавства про соціальне забезпечення органом, що призначає і виплачує страхові виплати, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з отриманням страхових виплат за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому підстав для його поновлення немає.
Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми страхової виплати не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.
Щодо зобов'язання відповідача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішення по даній справі у зв'язку з численними випадками невиконання посадовими особами відповідача рішень судів України, які набрали законної сили, накладенням штрафів на відповідача органами державної виконавчої служби, направленням чисельних повідомлень в органи Національної поліції України про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами відповідача щодо невиконання рішень суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Разом із тим, позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, письмової заяви не подав, та не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов'язання відповідача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішення по даній справі суд не вбачає.
Водночас, суд звертає увагу позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
У встановлені контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції №1Е63-7Р6Х-9591-8В7Н від 27.02.2025 року.
Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню то судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Україна, 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними та скасування постанов Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 01.07.2022 №32024/220471/2/31 та № 32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» та зобов'язання відновити нарахування та виплату страхових виплат по двом випадкам з 01 липня 2022, виплативши заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 липня 2022 року по день поновлення такої виплати - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Києво-Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 01.07.2022 №32024/220471/2/31, № 32024/220471/1/32 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Україна, 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01 липня 2022 ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Україна, 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов