29 квітня 2025 рокуСправа №160/6244/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними висновку та наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) придатний до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації на військову службу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 );
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до особового складу підрозділу вказаної частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) з військової служби та виключити зі списків особового складу частини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прямуючи до місця роботи, позивач був силоміць затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та із застосуванням фізичної сили переміщений до місця розташування територіального центру. При цьому, повістки про уточнення/оновлення даних, на проходження медичного огляду або для взяття на військовий облік працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу не вручались. Позивач зауважує, що документи про проходження позивачем військово-лікарської комісії оформлені без реального огляду лікарями та вивчення медичної документації про стан здоров'я позивача. У подальшому начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 був виданий наказ про призов ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає призов на військову службу протиправним. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду від 27.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Суд зазначає, що ухвала суду, якою відкрито провадження у справі, була направлена та доставлена до електронних кабінетів відповідачів 27.02.2025, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Копії позовної заяви з додатками були направлені та доставлені до електронних кабінетів відповідачів 26.02.2025, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Станом на день розгляду справи по суті відзиви на позовну заяву від відповідачів до суду не надходили.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору відповідачами до суду також не надано.
Таким чином, відповідачі правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористалися, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертались.
05.03.2025 року представником позивача було подано до суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року клопотання представника позивача щодо витребування доказів задоволено. Витребувано:
- у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії: 1) направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ), (з доказами вручення вказаного направлення - підпис позивача); 2) повістки/або мобілізаційного розпорядження про направлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на військову службу; 3) висновок ВЛК та медичну картку ВЛК, оформлену відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) в ході визначення стану придатності під час мобілізації; копію наказу про мобілізацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 );
- у Військової частини НОМЕР_1 : 1) копію наказу командира частини (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до особового складу частини; 2) копію присяги військовослужбовця, за підписом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
10.03.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
25.03.2025 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду про витребування доказів, до якого додано копію витягу з наказу командира частини (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до особового складу частини.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2025 року №54 з 25.02.2025 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. З 21.02.2025 року ОСОБА_1 наказано вважати таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з визначеним посадовим окладом.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
За змістом положень пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Згідно з частиною 13 статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення медичного огляду наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
На підставі пункту 1.1 розділу І Положення № 402, останнє визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема:
добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
На підставі підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
На підставі підпункту 2.8.3 пункту 2.8 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Згідно з підпунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Підпунктом 3.8 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що за результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення, яке оформляється відповідною довідкою.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня відповідна довідка військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений документ на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надано не було.
Натомість, у матеріалах справи міститься копія військово-облікового документа позивача з ресурсу «Резерв+», в якому наявна інформація про прийняття постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Позивач вважає зазначений висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним, зазначаючи на те, що медичне обстеження було проведено неналежним чином та при проведенні медичного обстеження не було проведено ряд необхідних медичних досліджень.
Оцінюючи означені доводи позивача, суд зазначає, що правильність висновку даної комісії щодо придатності до військової служби позивача уповноважена переглянути військово-лікарська комісія вищого рівня, а саме: центральна військово-лікарська комісія.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 року у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі № 806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придатний до військової служби.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації позивача на військову службу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
У відповідності до пункту 15 Порядку № 560 керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, зокрема, здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 82 Порядку № 560 визначено, що наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутній оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації позивача на військову службу. Копію останнього позивачем з матеріалами позовної заяви не надано, а також не надано ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ухвали суду від 10.03.2025 року про витребування доказів.
Відтак, суд не має об'єктивної можливості встановити зміст оскаржуваного наказу та відповідно надати правову оцінку останньому.
Натомість, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав для оформлення позивачу у встановленому чинним законодавством порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; позивач не належить до осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення якої позивачем до військово-лікарської комісії вищого рівня не оскаржувалось, позивач визнаний придатним до військової служби.
З огляду на встановлені обставини у справі та релевантні правові норми, підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації позивача на військову службу відсутні.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до особового складу підрозділу вказаної частини, суд виходить з такого.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 253 Положення № 1153/2008, призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року за № 280, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Матеріали справи свідчать, що солдата ОСОБА_1 у встановленому порядку зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу по стройовій частині від 21.02.2025 року № 54.
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2025 року № 54 є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
За змістом частини 3 статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення № 1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Натомість, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
З аналізу вказаного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі слід дійти висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до особового складу підрозділу вказаної частини відсутні.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу частини з аналогічних підстав відсутності доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За наведених обставин, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, викладеним в письмових заявах, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються змісту позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними висновку та наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька