28 квітня 2025 року Справа №160/29241/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/29241/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю у справі №160/29241/24, в якій просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, та на виконання положень частини першої статті 382 КАС України зобов'язати керівника суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Наталії Євгенівни, постановленого за результатами розгляду адміністративної справи №160/29241/24, відкритої за позовною заявою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана заява обґрунтована тим, що 08 січня 2025 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіною Наталією Євгенівною за результатами розгляду адміністративної справи №160/29241/24 було постановлене рішення, яким суд, зокрема, зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 21.10.2024 року в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. 13 березня 2025 року позивач звернувся до органів державної виконавчої служби з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою від 22.03.2025 державного виконавця відкрито провадження (ВП №77517253). Позивач наголошує, що станом на день подання заяви про встановлення судового контролю судове рішення у справі №160/29241/24 є невиконаним.
Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, виходить з наступного.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 160/29241/24 адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання неточної та неповної публічної інформації за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 21.10.2024.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 21.10.2024 року в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення набрало законної сили 08.02.2025.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
Відтак, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 382 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, враховуючи те, що в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, оцінивши докази долучені до заяви про встановлення судового контролю, з урахуванням наданих позивачем пояснень, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 2-9, 167, 243, 248, 256, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/29241/24 - задовольнити частково.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 160/29241/24 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 160/29241/24 протягом 2 (двох) місяців з дня постановлення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна