28 квітня 2025 рокуСправа №160/6112/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року № Ф - Ф-203 У.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 року у справі № 160/4257/22, яке набрало законної сили 21.10.2022 року, було визнано протиправною та скасоапно вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-203 У від 13.02.2020р. в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9009,66 грн. При цьому, за твердженням позивача, залишок боргу в сумі 37788,74 грн. ним було погашено та станом на 01.09.2023 року борг по ЄСВ у нього відсутній. Так, 20 грудня 2023 року позивачем помилково повторно подані Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 - 2022 роки, до яких також помилково долучено Додаток ЄСВ 1, який ним вже було сплачено. На підставі вказаних документів позивачеві повторно було нараховано борг за вже оплачений період в сумі 41256,79 грн. станом на 20 грудня 2023 року. Крім того, позивачем було наголошено, що спірна вимога була надіслана за адресою, за якою останній близько 12 років не проживає, про що достеменно було відомо контролюючому органу з попередніх судових справ за участі тих самих сторін. Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-203 У від 25.09.2024 року, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6112/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
11.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що відповідно до даних ІКС податкового органу позивач перебував на обліку в Нікопольській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 25.09.2003 року по 25.02.2021 року. Підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. З 02.02.2018 року перебуває на податковому обліку в Нікопольській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску. Так, ОСОБА_2 , як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, за період з 02.02.2018 року по 31.12.2018 року, засобами діючого програмного забезпечення автоматично нарахований єдиний внесок в загальній сумі 9009,66 грн.,в тому числі: за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 1638,12 грн.; за ІІ квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2019 року в сумі 2457,18 грн.; за ІV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 року по справі №160/4257/22, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф-203 У від 13.02.2020 року в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9009,66 грн. ГУ ДПС у Дніпропетровській області було виконано вказане рішення та нарахування на суму 9009,66 грн були скасовані в ІКП платника. Станом на 31.10.2024 в інтегрованій картці платника за технологічним кодом класифікації єдиного внеску 71040000 (далі - ІКП) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 41256,79 грн, яка виникла внаслідок нарахувань єдиного внеску, на підставі поданої ОСОБА_1 звітності, Таким чином, Позивачем подано самостійно задекларовані грошові кошти за період 2016-2022 рік. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування i сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, ГУ ДПС сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2024 № Ф-203 на суму 41256,79 грн, яку направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою платника, а саме: АДРЕСА_1 , 9. Поштове відправлення повернуто 17.10.2024 до ГУ ДПС з позначкою «За закінченням терміну зберігання» У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 25.09.2024 №Ф-203/У на суму боргу (недоїмки) у розмірі 41256,79 грн та направлено до Нікопольского відділу державної виконавчої служби у Нікопольскому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі- Нікопольский відділ ДВС). Нікопольским відділом ДВС 13.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76550709. Нікопольським відділом ДВС в межах виконавчого провадження № 76550709 було стягнуто заборгованість у суму 41256,79 грн, за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2024 № Ф-203/У (платiжне доручення № 23206 вiд 18.11.2024 на суму 13956,79 грн, та № 4411 вiд 04.02.2025 на суму 27300,00 грн). Виконавче провадження № 76550709 завершено.
17.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримано правову позицію, викладену ним у власній позовній заяві, з зазначенням анологічного обґрунтування та тотожних фактів.
Ухвалою від 25 квітня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України витребувано довідку ОК-5 ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 23.09.2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що 08.09.2005 року внесено запис номер 2 230 017 0000 002663 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, види діяльності: 74.11 Діяльність у сфері права (основний); з 25.09.2003 року перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольська ДПІ (м.Нікополь) як платник податків та з 13.10.2003 року як платник єдиного внеску (номер взяття на облік платником ЄСВ: 04220310932/04223).
Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 25.02.2021 року внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2002300060004002663, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням.
25 вересня 2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- Ф-203, відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи податкових органів, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 31.08.2024р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 41256,79 грн. (а.с. 26).
Незгода позивача з вимогою про сплату боргу (недоїмки) стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, відповідно до абз.1 п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 9 Закону №2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Так відповідно до абз.1 ч.1 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частин 2, 3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно п.10 ст.9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з абз.4-6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Згідно з абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) (далі - Інструкція №449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно з п.3 розділу 7 Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Так, станом на 31.10.2024 в інтегрованій картці платника за технологічним кодом класифікації єдиного внеску 71040000 (далі - ІКП) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 41256,79 грн, яка виникла внаслідок нарахувань єдиного внеску, на підставі поданої ОСОБА_1 звітності, а саме:
- за 2016 рік по терміну сплати 20.12.2023 в сумі 3797,61 грн (нараховано на підставі Розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9272320462 до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 20.12.2023 №9272320461);
- за 2020 рік по терміну сплати 20.12.2023 в сумі 4217,18 грн (нараховано на підставі Розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованогоєдиного внеску №9374286592 до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік від 20.12.2023 №9374286591);
- за 2021 рік по терміну сплати 20.12.2023 в сумі 15950,00 грн (нараховано на підставі Розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9435242883 до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік від 20.12.2023 №9435242884);
- за 2022 рік по терміну сплати 20.12.2023 в сумі 17292,00 грн (нараховано на підставі Розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9435242883 до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік від 20.12.2023 №9314291664).
Крім того, листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 року №78691/6/04-36-13-11-16 було надано, зокрема, інформацію, щодо суми заборгованості ОСОБА_1 .
Вказаним листом передбачено, що:
«За період з 01.01.2017 по 31.12.2020 ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок на загальну суму 46798,40 грн, в тому числі:
- в сумі 37788,74 грн, як фізичній особі-підприємцю (нарахування єдиного внеску за 2020 рік в інтегрованій картці платника за технологічним кодом класифікації єдиного внеску 71040000) (далі - ІКП 71040000) відображено з урахуванням пункту 9 10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, а саме: у зв'язку з карантином, нарахування ЄСВ за березень 2020 в сумі 1039,06 грн, квітень 2020 в сумі 1039,06 грн, травень 2020 в сумі 1039,06 грн та грудень 2020 в сумі 1100,00 грн в ІКП 71040000 не проводились);
- в сумі 9009,66 грн, як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, у зв'язку з несплатою вказаних нарахувань єдиного внеску, в ІКП 71040000 обліковувалась недоїмка на загальну суму 46798,40 грн.
Згідно даних ІКП 71040000, сума недоїмки з єдиного внеску, нарахованого ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, в розмірі 37788,74 грн, стягнута Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в межах виконавчого провадження (Платіжне доручення №2023 від 02.03.2023 на суму 29293,47 грн, та Платіжне доручення №2029 від 02.03.2023 на суму 8495,30 грн).
Сума недоїмки з єдиного внеску, нарахованого ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю в розмірі 9009,66 грн скасована ГУ ДПС на підставі Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 по справі №160/4257/22 згідно Доповідної записки №25052/04-36-24-18- 10 від 31.08.2023.
Таким чином, станом на 01.09.2023 недоїмка з єдиного внеску по ОСОБА_1 відсутня.
Згідно даних підсистеми «Обробка ПЗ та платежів» ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 подано до Нікопольської ДПІ ГУ ДПС звітність з єдиного внеску, а саме:
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік № 9272320461 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 3797,64 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік № 9301536205 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 8448,00 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік № 9312494804 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 9828,72 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік № 9337135840 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 11016,72 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2020 рік № 9374286591 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 12712,48 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік № 9435242884 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 15950,00 грн;
- Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік № 9314291661 від 20.12.2023 року з Додатком ЄСВ 1, з відображенням нарахувань єдиного внеску в сумі 17292,00 грн.
Таким чином, загальна сума єдиного внеску, яка підлягає нарахуванню та сплаті на підставі поданої ОСОБА_1 звітності за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 складає 79045,56 грн. Але, враховуючи те, що сума єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 в розмірі 37788,74 грн вже була нарахована і стягнута Нікопольським ВДВС та враховуючи переплату єдиного внеску в сумі 0,03 грн (яка обліковувалась в ІКП 71040000 станом на 31.08.2023), заборгованість з єдиного соціального внеску обліковувалась у сумі 41256,79 грн (термін виникнення заборгованості 20.12.2023).
Станом на 31.08.2024 згідно даних ІКС, сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ІКП 71040000) по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) складала 41256,79 гривень.»
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що фактично сума єдиного внеску була нарахувана ОСОБА_1 відповідно до спірної вимоги на підставі поданої 20.12.2023 року ним звітності за період з 01.01.2016 по 31.12.2022, при цьому позивачем зауважено про помилковість подання вказаної звітності.
Також судом зауважується, що податковий орган не має права покладати негативні наслідки на платника податків при ігноруванні спроб платника виправити неточності.
Крім того, судом враховується, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, одним з принципів податкового законодавства є добросовісність платника податків, при цьому податкові органи повинні враховувати реальний зміст правовідносин, а не лише формальні дані, а помилкова подача звітності не є самостійною підставою для нарахування податкових зобов'язань, якщо це суперечить фактичним обставинам справи.
Винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) без належного врахування обставин справи та без надання можливості виправити помилку є порушенням принципу справедливого адміністративного провадження, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, копія якої міститься в матеріалах справи, судом встановдено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 було сплачено за себе єдиний соціальний внесок у відповідному розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відтак, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- Ф-203 У від 25 вересня 2024 року в розмірі 41256,79 грн., винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 968,96 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- Ф-203 У від 25 вересня 2024 року в розмірі 41256,79 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн. ( дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев