Єдиний унікальний номер 725/1142/25
Номер провадження 2/725/314/25
06.03.2025 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Войтуна О.Б.,
при секретарі Сумарюк М.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні та визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування дитини на утриманні та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову посилався на те, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що ще до розірвання шлюбу з відповідачкою вони проживали окремо та перестали вести спільний побут та господарство.
При цьому син залишився проживати разом з батьком. Він самостійно його виховує забезпечуючи всі його потреби: харчування, лікування, одяг, навчання та розвиток. Створює всі необхідні умови для комфортного проживання та нормального розвитку сина в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.
Натомість матір дитини участі у його вихованні та утриманні не приймає.
Вказував, що встановлення факту самостійного виховання та утримання сина необхідне йому для можливості пересування з дитиною без документальної згоди матері, зняття дитини з реєстрації місця проживання та реєстрації дитини за новим місцем проживання, можливості забезпечити дитині відпочинок та оздоровлення, оформлення та отримання належних соціальних виплат. При цьому іншим шляхом він не може підтвердити даний факт.
Враховуючи викладене з посиланням на норми процесуального права просив встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує ОСОБА_3 та визначити місце проживання дитини за місцем проживання батька.
В підготовче засідання позивач не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачка в підготовче судове засідання не прибула. Від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнала та проти поданого позову не заперечувала.
Представник третьої особи в підготовче засідання не прибув.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18, зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно із вимогою про розірвання шлюбу.
В даному випадку батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебувають, однак це не може бути перешкодою у вирішенні питання про залишення проживання дитини з батьком чи матір'ю у разі відсутності у них спору з даного питання.
Відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кушнір А.В. договору від 31.01.2025 року, батьки дитини досягли згоди, що ОСОБА_3 буде перебувати на постійному утриманні батька, самостійно виховуватиметься ним та проживатиме разом з батьком.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Письмовими поясненням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтверджується, що після припинення стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти залишись проживати з батьком, який самостійно їх виховує та забезпечує усім необхідним.
Таким чином факт проживання дитини з батьком, утримання та самостійного вихованням батьком дитини повністю підтверджується наданими доказами.
Крім того зазначене не заперечувалось та визнано матір'ю дитини, що у свою чергу також підтверджує факт проживання дитини з батьком, здійснення ним самостійного виховання неповнолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька.
Враховуючи викладене суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дитини вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 155, 160, 161 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити, факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. Б. Войтун