Справа № 190/521/25
Провадження №2/190/321/25
22 квітня 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,-
встановив :
Позивач звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи.
Позов обґрунтовано тим, що 27.10.2024 року на території належної їй земельної ділянки, її сусід ОСОБА_2 умисно пошкодив ворота та хвіртку, а саме ОСОБА_2 о 18 год. 28 хв. 27.10.2024 року вибіг зі свого власного подвір'я та підбіг до її паркану з умислом пошкодити паркан, в результаті чого пошкодив його, шляхом нанесення ударів. Такими діями відповідача їй було завдано значної майнової шкоди через пошкодження паркану. В той же день вона звернулася до поліції та за результатами її звернення їй було повідомлено, що проведеними заходами встановити місце знаходження ОСОБА_2 не виявилось можливим. 20.02.2025 року з метою відновлення первісного стану паркану нею було сплачено фізичній - особі підприємцю ОСОБА_3 31400,00 грн., з яких: 13600,00 грн. - лист для обшивки, 800,00 грн. ручка, 2500,00 грн. покраска, 1500,00 грн. доставка, 10000,00 грн. - робота (демонтаж, монтаж полотна), 3000.00 грн. - ремонт хвіртки. Таким чином, загальна сума збитків, яких вона зазнала внаслідок пошкодження відповідачем її майна становить 31400,00, яку вона просить стягнути з відповідача; такожи просить стягнути понесені нею судові витрати по сплаті судового збору .
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали в передбаченому законодавством порядку надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.10.2017 року, власником земельної ділянки площею 0,0622 га, з кадастровим номером 1210100000:04:263:2283, є ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що 27.10.2024 року о 18 год. 28 хв. відповідач по справі - ОСОБА_2 , вибігши зі свого подвір'я та побігши до паркану позивача, пошкодив паркан шляхом нанесення ударів, що підтверджується відео, зафіксованим вуличною камерою, яка закріплена на дачній споруді та фотокопіями.
В той же день 27.10.2024 року, тобто після умисного пошкодження відповідачем її паркану, позивач звернулася до відділу поліції за номером «102» та викликала співробітників поліції.
Згідно листа ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2024 року №50/26027д вбачається, що дана подія зареєстрована до ІТС ІПНП Дніпровського РУП №2 ГУНП за №27737 від 03.12.2024 року. Однак проведеними заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не виявилось можливим, у зв'язку з чим останнього не було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно договору купівлі-продажу №20/02-1 від 20.02.2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 , вартість ремонту пошкодженого паркану становить 31400,00 грн., з яких: 13600,00 грн. вартість листа для обшивки, 800,00 грн. - вартість ручки, 2500,00 грн. - покраска, 1500,00 грн. - доставка, 10000,00 грн. - робота (демонтаж, монтаж полотна), 3000,00 грн. - ремонт хвіртки. Пунктом 7 Договору визначено, що покупець проводить оплату товару згідно товарного чеку на товар - готівкою.
Згідно товарного чеку від 20.02.2025 року, позивачем сплачено за ремонт пошкодженого паркану ФОП ОСОБА_3 - 31 400,00 грн..
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 10.06.2020 року по справі №753/19313/16-ц передбачено, що «причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь - яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок)».
За приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання з відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування положень ст. 1166 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим елементами; г) вина завдавача шкоди.
Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем ОСОБА_1 в якості доказу заподіяння їй матеріальної шкоди відповідачем, надано суду копію відео з камери спостереження, на якому видно як до воріт підбігли троє чоловіків, один з яких наносив удари руками та ногами по воротах, а інші - намагались його відтягнути. При цьому, облич цих чоловіків розпізнати не можливо.
Інших доказів винуватості відповідача в заподіянні шкоди позивачу, суду не надано, тобто позивачем не доведено "по за розумним сумнівом" вину відповідача у заподіянні їй матеріальної шкоди, а відтак суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166,1167 ЦК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,- відмовити.
Судові витрати по справі, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, - віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева