Справа №408/8107/16-к
Провадження №1-кп/0186/311/25
29 квітня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201613061000263 від 24 червня 2016 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Черкаси, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , на обліку в лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, несудимого, -
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
13 серпня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-УІІІ, ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та направлено для проходження військової служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
08 жовтня 2015 року, відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (по стройовій частині) солдата - ОСОБА_4 , призначено на посаду розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону та поставлено на всі види забезпечення.
У відповідність до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-VІII, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб.
Згідно вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про оборону України», ч.8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Солдат - ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, на особливий період, відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна-це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
Натомість, солдат - ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №36 від 17 лютого 2016 року солдат - ОСОБА_4 , вибув у щорічну відпустку за 2015 рік, терміном на 10 діб, з 19 лютого 2016 року по 28 лютого 2016 року.
У подальшому, солдат - ОСОБА_4 , 29 лютого 2016 року до військової частини не повернувся, про своє місцезнаходження не повідомив.
23 червня 2016 року солдат - ОСОБА_4 , самостійно прибув до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , однак, будь-яких документів, що підтверджують законність його відсутності на військовій службі не надав.
Увесь період з 29 лютого 2016 по 23 червня 2016 року солдат - ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_1 (крім строкової служби), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, без поважних причин і у відсутність дозволу відповідного командування військової частини польова пошта НОМЕР_3 , у визначений строк, тобто 29 лютого 2016 року, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , за місцем дислокації - АДРЕСА_2 , службові обов'язки не виконував, про наявність поважних причин не доповів, при цьому, жодних заходів задля повернення в розташування військової частини не вжив, про своє місцезнаходження до правоохоронний органів чи органів державного управління, маючи реальну змогу це зробити, не здійснив, проводив час на власний розсуд по місцю постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, солдат - ОСОБА_4 , у період з 29 лютого 2016 року но 23 червня 2016 року, будучи військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи зі злочинним наміром - тимчасово ухилитися від проходження військової служби в умовах особливого періоду, умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової часини польова пошта НОМЕР_1 за місцем дислокації - в АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи поза межами військової частини до органів державної влади або правоохоронних органів, в тому числі, органів військового управління, про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв.
ОСОБА_4 винним себе в пред'явленому йому обвинуваченні признав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює, від дачі показань відмовився.
Прокурор запропонував розглянути справу в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений - ОСОБА_4 , погодився розглядати справу, без виклику свідків, не досліджувати докази.
У зв'язку з тим, що учасники судового провадження не заперечують проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши, що обвинувачений і прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, не сумніваються в добровільності та істинності своїх позицій, а також, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним їх дослідження.
Вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.
Кваліфікація скоєного ОСОБА_4 по ч.4 ст.407 КК України правильна за ознакою - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині 2 статті 407 КК України - військовослужбовцем (крім строкової служби), (в редакції 2015 року).
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, - в ході судового розгляду не встановлені.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що він скоїв тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється в скоєному, активно сприяв розкриттю правопорушення, і вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами.
В зв'язку з тим, що частина перша ст.75 КК України доповнена Законом України №2839 від 13 грудня 2022 року про засудження за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, який набрав законної сили 27 січня 2023 року, а злочин вчинений до вказаного Закону, суд, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості скоєного, особу винного, вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього обов'язків у відповідність ст.75, п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення по кримінальному провадженню не застосовувалися.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, - суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в один рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідність пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України - покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
• періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
• повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення по кримінальному провадженню не застосовувалися.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - після його проголошення.
На вирок може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду через Шахтарський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_5