Справа № 183/4066/25
№ 1-кс/183/753/25
29 квітня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисникаОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року за № 12025044080000051, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Магдалинівка, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, раніше судимого, військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням постанови про уточнення: в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлення досудовим розслідуванням, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, під час мобілізації на особливий період і проходячи її на посаді курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, близько 06 години 00 хвилин 14 березня 2025 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив місце служби - місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 28 квітня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження за вказаною адресою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
28 квітня 2025 року ОСОБА_5 затримано працівниками СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ст. 191 КПК України та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: показами свідків, актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий покликається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваним, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи, що ОСОБА_5 не мав реального наміру повернутися до військової частини раніше, так як його було затримано працівниками сектору кримінальної поліції ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області.
Слідчий посилається на ч. 7 ст. 176 КПК України та вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам. Враховуючи те, що ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, тому застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить виконання останнім виконання покладених на нього обов'язків. Враховуючи особистість ОСОБА_5 , а також те, що досудовим слідством не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки також не вбачається можливим тане забезпечить виконання ОСОБА_5 виконання покладених на нього обов'язків. ОСОБА_5 зобов'язаний, в службовий час, та понад встановлений службовий час в період військових навчань, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, за наказом на бойовому завданні військової частини НОМЕР_1 під час військового стану, та виконувати свої службові обов'язки за посадою, а також особливі обов'язки, визначені статутами Збройних Сил України. У зв'язку із викладеним, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить виконання останнім службових обов'язків. Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків,для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу, із вказівкою ч. 7 ст. 176 КПК України наголошує, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених слідчим.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що до мобілізації доходу не мав. Під час служби отримав виплату у розмірі приблизно 2 000,00 грн. Проти задоволення клопотання не заперечував.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що з огляду на позицію підозрюваного підтримує його. Додав, що ОСОБА_5 має бажання продовжувати службу, звернуся до відповідних підрозділів з метою продовження служби.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя висновує таке.
Як убачається з матеріалів клопотання, 24 квітня 2025 року до ЄРДР за № 12025044080000051 внесені відомості за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з коротким викладом обставин: в ході оперативно-розшукових заходів було встановлено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на теперішній час перебуває в активному розшуку військовою частиною НОМЕР_1 та рахується таким, який самовільно залишив частину, переховується в с. Панасівка Самарійського району Дніпропетровської області, що знаходиться на території обслуговування ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою заступника керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визначення підслідності від 24 квітня 2025 року, з урахуванням абз. 14 ч. 1 ст. 615 КПК України, визначено підслідність у кримінальному провадження за СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
28 квітня 2025 року о 08 годині 45 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 29 квітня 2025 року слідчим подано клопотання та підозрюваного доставлено до слідчого судді. В судовому засіданні підозрюваний підтвердив дату затримання.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя висновує про наявність у провадженні сторони обвинувачення доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (рапорт від 2 квітня 2025 року про встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , акт службового розслідування Командира взводу від 26 березня 2025 року; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27 березня 2025 року № 1977, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18 березня 2025 року № б/н; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13 лютого 2025 року № 46, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14 березня 2025 року № 76, доповіді про самовільне залишення частини військовослужбовцем, призваним за мобілізацією від 14 березня 2025 року, військовим квитком ОСОБА_5 , Поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , службовою карткою ОСОБА_5 , показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
28 квітня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке вручено підозрюваному 28 квітня 2025 року о 19 годині 23 хвилин.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про наявність ризику, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя погоджується з позицією слідчого щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків. При оцінці ймовірності цього ризику, слідчий суддя враховує його наявність у сукупності з існуванням ризику летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї, як дійсного військовослужбовця та вчинення кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється в умовах воєнного стану.
Крім того, з урахуванням наявності судимості ОСОБА_5 існує ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи відсутність реального підозрюваного наміру повернутися до військової частини раніше.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Саме з цих підстав суд відхиляє посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту через наявність у нього сталих соціальних зв'язків, працевлаштування.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, який є військовослужбовцем, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність ризику. Крім того при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим належним чином обґрунтовано в клопотанні та доведено слідчому судді той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Визначаючи строк дії запобіжного заходу слідчий суддя враховує дату та обставини затримання підозрюваного, а тому вважає доречним застосувати запобіжний захід з дня фактичного затримання особи до 20 червня 2025 року включно.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
За ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
П. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Слідчий вказує про неможливість встановлення альтернативного запобіжного захисту підозрюваному у виді застави через дію абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України та те, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Водночас слідчий суддя не може погодитися з указаними посиланнями слідчого, оскільки абзац восьмий частини четвертої статті 183 КПК України передбачає право, а не обов'язок, слідчого судді не визначити під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, статтею 408 Кримінального кодексу України.
У той же час, перевіряючи можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує службову картку підозрюваного за місцем служби, яка не має як заохочень, так і доган, довідку про доходи підозрюваного, за якою за два місяці 2025 року дохід підозрюваного склав 11 762,92 грн, карту соціально-демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_5 , результати психологічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у межах вищої межі, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Вказаний розмір застави, з урахуванням майнового стану підозрюваного, відсутності доказів отримання ним доходів у більшому розмірі, ніж указано, в цьому, конкретному випадку, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не призведе до негативного впливу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Магдалинівка Дніпропетровської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 червня 2025 року включно.
Визначити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у відношенні ОСОБА_5 у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
У разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 застави, покласти на останнього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року за № 12025044080000051.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали надати підозрюваному, прокуророві, захисникові та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена та проголошена о 08:05 годині 30 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1