Справа № 522/22031/24
Провадження по справі №1-кс/522/2838/25
29 квітня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164500000365 від 02.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна, -
Сектором дізнання ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024164500000365 від 02.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до ЧЧ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій він просить вжити заходів правового характеру до невідомої особи, яка 20.11.2024 о 15 год. 00 хв. заволоділа грошовими коштами в розмірі 30 600 гривень під приводом продажу зарядної станції «Bluetti ac 180r» на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій останній перерахував зі своєї карти на банківський рахунок НОМЕР_1 .
14.02.2025 в рамках досудового розслідування кримінального проступку відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024164500000365, було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до відомостей щодо особи якому належить банківський рахунок НОМЕР_1 та рух грошових коштів у приміщенні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_1 .
Проведеним аналізом вилучених документів, було встановлено, що 20.11.2024 року о 15:15:18 год. відбулось зарахування грошових коштів в сумі 30600 грн. від гр. ОСОБА_4 на банківський рахунок НОМЕР_1 який належить ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розташований за адресою АДРЕСА_2 , директором якої являється гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 який в подальшому після отримання грошових коштів не відправив товар гр. ОСОБА_4 .
У матеріалах кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що банківський рахунок НОМЕР_1 який належить ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розташований за адресою АДРЕСА_2 , директором якої являється гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що потребує накладення на нього арешту.
У зв'язку з вищевикладеним, дізнавач звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.
Позиція учасників судового розгляду.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, згідно наданої заяви, підтримав подане клопотання, просив провести розгляд клопотання за його відсутності.
Виклик у судове засідання власників банківських рахунків та їх представників може призвести до відчуження, зміни або знищення вказаного майна, а його втрата у свою чергу може призвести до втрати доказової бази у кримінальному провадженні.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Згідно ч. 1 ст. 300 КПК України для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України - арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Крім того, згідно ч. 10 ст. 170 КПК України - арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, згідно ч. 2 ст. 172 КПК України - клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до вимог ст. 59 ЗУ «Про банки та банківську діяльністю» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164500000365 від 02.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
З матеріалів клопотання слідчого було встановлено, що банківський рахунок НОМЕР_1 який належить ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розташований за адресою АДРЕСА_2 , директором якої являється гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що потребує накладення на нього арешту.
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Враховуючи обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість передачі та відчуження майна є обґрунтованою.
Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речового доказу у кримінальному провадженні та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити фізичну особу належного їй майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатися, відчужувати та користуватися ним до завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власників майна, слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для них, з огляду на викладені вище обставини справи.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону проведення будь-яких грошових операцій шляхом отримання, перерахування та зняття грошових коштів з даного рахунку.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на зазначений банківський рахунок.
Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на банківський рахунок НОМЕР_1 , який належить ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), розташований за адресою АДРЕСА_2 , директором якої являється гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із забороною проведення будь-яких грошових операцій шляхом отримання, перерахування та зняття грошових коштів з даного рахунку.
Виконання ухвали покласти на дізнавача СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , або інших дізнавачів з групи у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6