Справа №127/12538/25
Провадження №1-кс/127/5351/25
25 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020020000009 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України,-
Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025020020000009 від 03.01.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області передано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, спільно з ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 28.12.2024 приблизно о 23 год. 00 хв., перебували біля будівлі магазину «Mashket», що розташований за адресою місто Вінниця, вулиця Кооперативна, 61. В цей час до них підійшли раніше їм невідомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при цьому останній попросив запальничку в раніше йому невідомих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 усвідомлюючи, що знаходяться в громадському місці, безпричинно, з хуліганських спонукань висловилися на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нецензурною лайкою, на яку останні крім словесного обурення не реагували. Надалі, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розуміючи, що перебувають у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, виражаючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, які знаходять свій вияв у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, установлених правил співжиття, спілкування, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, почали вчиняти хуліганські дії, зокрема штовхати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продовжуючи висловлюватись на їхню адресу нецензурною лайкою. В ході конфлікту у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 життя, з хуліганських спонукань шляхом заподіяння їм тілесних ушкоджень руками і ногами.
Реалізовуючи даний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечних наслідків, бажаючи заподіяти смерть двом особам, з хуліганських спонукань, перебуваючи навпроти будівлі магазину «Mashket», що розташований за адресою місто Вінниця, вулиця Кооперативна, 61, а саме між тротуаром та паркувальним майданчиком, почергово, без будь-яких причин, діючи спільно та узгоджено між собою, почали наносити удари кулаками обох рук та ногами по голові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зокрема, ОСОБА_5 , приклавши силу, повалив руками ОСОБА_8 з ніг на асфальто-бетонне покриття тротуару та почав наносити йому чисельні удари кулаками по обличчю, після чого підвівся та завдав ОСОБА_8 декілька ударів ступнею правої ноги в голову, від чого останній втратив свідомість. У цей час ОСОБА_6 , штовхнув та наніс удар кулаком в голову та відразу лівим коліном у живіт ОСОБА_7 , почав зближуватись з ним та наносили удари кулаками рук в голову, а ОСОБА_7 намагався ухилитися від них та відійти в безпечне місце. При цьому ОСОБА_7 ухиляючись від ударів ОСОБА_6 побачивши ОСОБА_8 на асфальтному покритті та ОСОБА_5 , який наносив йому удари ногою, з метою припинення дій ОСОБА_5 різко відбіг далі від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , який перебував без свідомості, для допомоги останньому, відштовхнувши від нього ОСОБА_5 .
В цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , діючи спільно та узгоджено, разом накинулися на ОСОБА_7 прикладаючи силу руками відтягнули його від ОСОБА_8 та повалили на асфальто-бетонне покриття паркувального майданчика. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_7 , та подолання його опору, утримуючи його у лежачому положенні, таким чином позбавивши змоги останнього прикривати життєво важливі органи, а саме голову, селезінку, легені, нирки, порушення функцій яких могли спричинити загрозливі для життя явища. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, почали завдавати численні цілеспрямовані удари ногами та кулаками рук в життєво важливі органи, а саме у голову та живіт ОСОБА_7 . Подолавши опір ОСОБА_7 , який знаходився у положенні лежачи на спині, на асфальтно-бетонному покритті, ОСОБА_6 взявшись лівою рукою за паркан та правою рукою опираючись на ОСОБА_5 який сидів на ОСОБА_7 здійснив декілька стрибків по голові ОСОБА_7 який перебував без свідомості та не мав можливості чинити опір.
Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_6 відійшов від ОСОБА_7 та направився до ОСОБА_8 який продовжував лежати на асфальто-бетонному покритті та наніс йому один удар лівою ногою в область голови ОСОБА_8 . В цей час ОСОБА_5 вставши з ОСОБА_7 який вже не чинив будь якого опору та перебував без свідомості та наніс йому близько 10 ударів підошвою взуття правої ноги у обличчя. В цей час до ОСОБА_7 підійшов ОСОБА_6 та з землі підійняв сумку ОСОБА_7 при цьому підійшов до останнього та наніс ногами декілька ударів в області голови ОСОБА_7 .
В подальшому ОСОБА_5 руками перекинув ОСОБА_7 , який знаходився без свідомості, на живіт та продовжив завдавати йому цілеспрямовані удари ногою у місце розташування життєво важливих органів - поперекову ділянку тіла та хребет.
Після цього, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8 , який продовжував лежати на асфальто-бетонному покритті тротуару та, скориставшись неможливістю потерпілого до самозахисту, оскільки останній перебував без свідомості, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на позбавлення життя, почав завдавати йому цілеспрямовані удари ногою у місце розташування життєво важливих органів - голову. Вважаючи, що вчинили усі дії, необхідні для заподіяння смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які лежали на асфальтно-бетонному покритті без свідомості, не подавали будь-яких ознак життя, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з метою уникнення відповідальності за вчинене та викриття, залишивши останніх покинули місце злочину.
Однак у подальшому потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виявлено перехожими та з отриманими тілесними ушкодженнями доставлено до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де їм надано медичну допомогу, у зв'язку з чим смерть ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від заподіяних тілесних ушкоджень не настала.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, в тому числі Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, 28.12.2024, приблизно о 23 год. 13 хв., перебуваючи спільно з ОСОБА_6 , біля будівлі магазину «Mashket», що розташований за адресою місто Вінниця, вулиця Кооперативна, 61, та знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, після вчинення замаху на вбивство ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з хуліганських мотивів, які перебували у положенні лежачи без свідомості внаслідок нанесених їм тілесних ушкоджень, помітили на дорозі поряд з ОСОБА_7 сумку-месенджер марки «PUMA», чорного кольору, з портативним зарядним пристроєм марки «Nomi», системою нагрівання тютюну марки «IQOS» та грошовими коштами в сумі 4000 грн., які належать ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення зазначених речей.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 , викрали вищевказану сумку марки «PUMA» чорного кольору, вартістю 635,25 грн., з грошовими коштами в сумі 4000 грн., портативним зарядним пристроєм марки «Nomi» вартістю 203 грн. та системою нагрівання тютюну марки «IQOS» вартістю 575 грн. При цьому, ОСОБА_6 підняв дану сумку з майном та повісив собі через плече.
В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з викраденим майном, з місця вчиненого кримінального правопорушення зникли, спільно розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 5413,25 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, - закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, з хуліганських мотивів та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 повністю доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.03.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи вищезазначене та те, що підготовче судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні не проведено з незалежних від прокурора причин, закінченням строку тримання під вартою ОСОБА_5 28.04.2025, клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до слідчого судді Вінницького міського суду.
Підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, що свідчить про наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, останній після вчинення кримінального правопорушення з місця злочину втік.
Також, має місце ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
Застосування до ОСОБА_5 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам.
З моменту обрання запобіжного заходу до цього часу зазначені ризики не зменшилися та не відпали.
Таким чином, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених ризиків, доцільно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тому прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу підтримав, оскільки заявлені ризики не зменшилися.
Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані обвинуваченого, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що СВ відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12025020020000009 внесеного до ЄРДР 03.01.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України.
В рамках вказаного провадження ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, - закінченому замаху на вбивство, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб..
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Щодо обґрунтованості підозри та обвинувачення слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання, обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_5 та його причетність до інкримінованих кримінальних правопорушень доведена, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.
В судовому засіданні прокурором доведено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що обвинуваченому відомі персональні дані свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Саме тому однією з цілей продовження запобіжного заходу є зведення до мінімуму можливостей ОСОБА_5 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав обвинуваченого.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам, які вказані прокурором та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025020020000009 від 03.01.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області передано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, однак підготовче судове засідання не призначено.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Таким чином, враховуючи обставини та тяжкість вчинення кримінального правопорушення, характеризуючі дані обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, в період дії воєнного стану, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора доцільно задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 23.06.2025 включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя